Иван Котляревский – Енеїда (страница 22)

К Нептуну в хату і влетіла Так, як із вирію сова; І не сказавши ні півслова, Нехай, каже, твоя здорова Бува, Нептуне, голова! Як навіжена, прискакала, Нептуна в губи цілувала, Говорячи такі слова: 72.[108]«Коли, Нептун, мені ти дядько, А я племінниця тобі, Та ти ж мені хрещений батько, Спасибі зароби собі. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді; Уже і так пополякали, Насилу баби одшептали, Попався в зуби був біді». 73. Нептун, моргнувши, засміявся; Венеру сісти попросив І після неї облизався, Сивухи чарочку налив; І так її почастовавши, Чого просила, обіщавши, І зараз з нею попрощавсь. Повіяв вітр з руки Енею, Простивсь сердешненький з землею, Як стрілочка, по морю мчавсь. 74. Поромщик їх щонайглавнійший З Енеєм їздив всякий раз, Йому слуга був найвірнійший – По-нашому він звавсь Тарас. Сей, сидя на кормі, хитався, По саме нільзя нахлистався Горілочки, коли прощавсь. Еней велів його прийняти, Щоб не пустивсь на дно ниряти І в луччім місці би проспавсь. 75.[109] Но видно, що пану Тарасу Написано так на роду, Щоб тілько до сього він часу Терпів на світі сім біду. Бо, розхитавшись, бризнув в воду, Нирнув – і, не спитавши броду, Наввиринки пішла душа. Еней хотів, щоб окошилась Біда і більш не продовжилась, Щоб не пропали всі з коша.

Частина третя

1.[110] Еней-сподар, посумовавши, Насилу трохи вгамовавсь; Поплакавши і поридавши, Сивушкою почастовавсь; Но все-таки його мутило І коло серденька крутило, Небіжчик часто щось вздихав; Він моря так уже боявся, Що на богів не покладався І батькові не довіряв. 2. А вітри ззаду все трубили В потилицю його човнам, Що мчалися зо всеї сили По чорним пінявим водам. Гребці і весла положили, Та сидя люлечки курили