Иван Котляревский – Енеїда (страница 20)

Чи тут остатись, чи поплити? Бо враг не всі човни забрав; І миттю кинувсь до громади Просить собі у ней поради, Чого собою не вбагне. Тут довго тяжко раховали І скілько не коверзовали, Та все було, що не оне. 59.[102] Один з троянської громади, Насупившися, все мовчав І, дослухавшись до поради, Ціпком все землю колупав. Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний – Упир і знахур ворожить, Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську замовляти, І добре знав греблі гатить. 60.[103] Бував і в Шльонському з волами, Не раз ходив за сіллю в Крим; Тарані торговав возами, Всі чумаки братались з ним. Він так здавався і нікчемний, Та був розумний, як письменний, Слова так сипав, як горох. Уже в чім, бач, пораховати, Що розказать – йому вже дати; Ні в чім не був страхополох. 61.[104] Невтесом всі його дражнили, По-нашому ж то звавсь Охрім; Мені так люди говорили – Самому ж незнакомий він. Побачив, що Еней гнівився, До його зараз підмостився, За білу рученьку і взяв; І, вивівши Енея в сіни, Сам поклонився аж в коліни, Таку Енею річ сказав: 62. «Чого ти сильно зажурився І так надувся, як індик? Зовсім охляв і занудився, Мов по болотові кулик? Чим більш журитися – все гірше, Заплутаєшся в лісі більше, Покинь лиш горе і заплюй. Піди вкладися гарно спати, А послі будеш і гадати, Спочинь, та вже тогді міркуй!» 63. Послухавши Еней Охріма, Укрившись, на полу ліг спать; Но лупав тілько все очима, Не міг ні крихти задрімать. На всі боки перевертався, До люльки разів три приймався, Знемігся ж, мов і задрімав. Як ось Анхіз йому приснився, Із пекла батечко явився І синові таке сказав: 64. «Прокинься, милеє дитятко! Пробуркайся і проходись, Се твій прийшов до тебе батько, То не сполохайсь, не жахнись. Мене боги к тобі послали І так сказати приказали: Щоб ти нітрохи не журивсь,