Иван Котляревский – Енеїда (страница 19)

Олімпських шпетив на всю губу, Свою і неню лаяв любу, Добувсь і в рот, і в ніс Зевес. 52. «Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! – ні усом не моргнеш. На очах більма поробились, Коли б довіку посліпились, Що не поможеш ти мені. Чи се ж таки тобі не стидно, Що пропаду, от лиш не видно? Я ж, кажуть люди, внук тобі! 53.[98] А ти з сідою бородою, Пане добродію Нептун! Сидиш, мов демон, під водою, Ізморщившись, старий шкарбун! Коли б струхнув хоть головою І сей пожар залив водою – Тризубець щоб тобі зломивсь! Ти базаринку любиш брати, А людям в нужді помагати Не дуже, бачу, поспішивсь. 54.[99]І братик ваш Плутон, поганець, Із Прозерпіною засів, Пекельний, гаспидський коханець, Іще себе там не нагрів? Завів братерство з дьяволами І в світі нашими бідами Не погорює ні на час. Не посилкується німало, Щоб так палати перестало І щоб оцей пожар погас. 55.[100]І ненечка моя рідненька У чорта десь тепер гуля; А може, спить уже п’яненька Або з хлоп’ятами ганя. Тепер їй, бачу, не до соли, Уже, підтикавши десь поли, Фурцює добре, навісна. Коли сама з ким не ночує, То для когось уже свашкує, Для сього тяжко поспішна. 56.[101] Та враг бери вас, – що хотіте, Про мене, те собі робіть; Мене на лід не посадіте, Пожар лиш тілько погасіть; Завередуйте по-своєму І, будьте ласкаві, моєму Зробіте лихові кінець. Пустіть лиш з неба веремію І покажіте чудасію, А я вам піднесу ралець». 57. Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив; Як ось із неба дощ полився, В годину ввесь пожар залив. Бурхнуло з неба, мов із бочки, Що промочило до сорочки; То драла врозтіч всі дали. Троянці стали всі як хлюща, Їм лучилася невсипуща, Не раді і дощу були. 58. Не знав же на яку ступити Еней і тяжко горював,