Иван Котляревский – Енеїда (страница 14)

І п’яний зараз розкричався, Щоб перебійців привести. У вікон школярі співали, Халяндри циганки скакали, Іграли в кобзи і сліпці; Було тут разні чути крики, Водили в городі музики Моторні, п’яні молодці. 20.[72] В присінках всі пани сиділи, Надворі ж вкруг стояв народ. У вікна деякі гляділи, А інший був наверх ворот; Аж ось прийшов і перебієць, Убраний так, як компанієць, І звався молодець Дарес; На кулаки став викликати І перебійця визивати, Кричав, опарений мов пес: 21.[73]«Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштовати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів? А нуте, нуте, йдіте швидше Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсаджу; На очі вставлю окуляри, Сюди, поганці-бакаляри! Я всякому лоб розміжжу». 22.[74] Дарес довгенько дожидався, Мовчали всі, ніхто не йшов; З ним всякий битися боявся, Собою страху він задав. «Так ви, бачу, всі легкодухи, Передо мною так, як мухи, І пудофети наголо». Дарес тут дуже насміхався, Собою чванивсь, величався, Аж сором слухать всім було. 23. Абсест троянець був сердитий, Згадав Ентелла-козака, Зробився мов несамовитий, Чимдуж дав відтіль дропака. Ентелла скрізь пішов шукати, Щоб все, що бачив, розказати І щоб Дареса підцьковать. Ентелл був тяжко смілий, дужий, Мужик плечистий і невклюжий, Тогді він п’яний вклався спать. 24.[75] Знайшли Ентелла-сіромаху, Що він під тином гарно спав; Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав. Всі голосно над ним кричали, Ногами всилу розкачали, Очима він на них лупнув: «Чого ви? що за вража мати, Зібрались не давати спати». Сказавши се, оп’ять заснув. 25.[76]«Та встань, будь ласкав, пане-свату!» Абсест Ентеллові сказав. «Пійдіть лиш ви собі ік кату!» – Ентелл на їх так закричав. А послі баче, що не шутка, Абсест сказав, яка погудка, Проворно скочивши, здригнувсь: