Иван Котляревский – Енеїда (страница 13)

Хазяїнів своїх ззивали, Старців по улицям шукали, Пішла на дзвін дякам копа. 13.[65] На другий день раненько встали, Огонь надворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли. П’ять казанів стояло юшки, А в чотирьох були галушки, Борщу трохи було не з шість; Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених, Досита щоб було всім їсть. 14.[66] Цебри сивушки там стояли І браги повнії діжки; Всю страву в вагани вливали І роздавали всім ложки. Як проспівали «со святими», Еней обливсь слізьми гіркими, І принялися всі трепать; Наїлися і нахлистались, Що деякі аж повалялись… Тогді і годі поминать. 15.[67] Еней і сам со старшиною Анхіза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав; А далі трошки проходився, Прочумався, протверезився, Пішов к народу, хоть поблід. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув в народ дрібних, як ріпки, Щоб тямили його обід. 16.[68] Енея заболіли ноги, Не чув ні рук, ні голови; Напали з хмелю перелоги, Опухли очі, як в сови, І весь обдувся, як барило, Було на світі все немило, Мисліте по землі писав. З нудьги охляв і ізнемігся, В одежі ліг і не роздігся, Під лавкою до світа спав. 17.[69] Прокинувшися, ввесь трусився, За серце ссало, мов глисти; Перевертався і нудився, Не здужав голови звести, Поки не випив півквартівки З імбером пінної горілки І кухля сирівцю не втер. З-під лавки виліз і струхнувся, Закашляв, чхнув і стрепенувся: «Давайте, – крикнув, – пить тепер». 18.[70] Зібравшися, всі паненята Ізнов кружати начали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли; Тягли тут пінненьку троянці, Не вомпили сіціліанці, Черкали добре назахват. Хто пив тут більш од всіх сивухи, І хто пив разом три осьмухи, То той Енеєві був брат. 19.[71] Еней наш роздоброхотався, Ігрища вздумав завести,