Иван Котляревский – Енеїда (страница 12)

Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти. Їх сіцілійці як уздріли, То з города, мов подуріли, До моря бігли всі встрічать. Тут між собою розпитались, Чоломкались і обнімались, Пішли до короля гулять. 7.[59] Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав, І, зараз попросивши в хату, Горілкою почастовав; На закуску наклали сала, Лежала ковбаса чимала І хліба повне решето. Троянцям всім дали тетері І відпустили на кватері: Щоб йшли, куди потрапить хто. 8.[60] Тут зараз підняли банькети, Замурмотали, як коти, І в кахлях понесли пашкети, І киселю їм до сити; Гарячую, м’яку бухинку, Зразову до рижків печінку, Гречаний з часником панпух. Еней з дороги налигався І пінної так нахлестався, Трохи не виперсь з його дух. 9.[61] Еней хоть трохи був підпилий, Та з розумом не потерявсь; Він син був богобоязливий, По смерті батька не цуравсь. В сей день його отець опрягся, Як чикилдихи обіжрався, – Анхіз з горілочки умер. Еней схотів обід справляти І тут старців нагодовати, – Щоб біг душі свій рай одпер. 10.[62] Зібрав троянську всю громаду І сам пішов надвір до них, Просить у їх собі пораду, Сказав їм річ в словах таких: «Панове, знаєте, трояне І всі хрещенії миряне, Що мій отець бував Анхіз, Його сивуха запалила І живота укоротила, І він, як муха в зиму, зслиз. 11.[63] Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям – І завтра ж – далі не одстрочу. Скажіте: як здається вам?» Сього троянці і бажали, І всі уголос закричали: «Енею, боже поможи; Коли же хочеш, пане, знати, І сами будем помагати, Бо ми тобі не вороги». 12.[64]І зараз миттю всі пустились Горілку, м’ясо куповать, Хліб, бублики, книші вродились, Пійшли посуди добувать; І коливо з куті зробили, Сити із меду наситили, Договорили і попа;