Харлан Кобен – Він (страница 25)

— А ви подумайте, ПТ. Це не може бути випадковістю.

— Чому?

— Бо в Штрауса висів Вермер.

ПТ секунду обмірковує.

— Ти маєш рацію. Це не може бути випадковістю.

— І це означає, що Патриція — не випадкова жертва. Прийшли конкретно по неї.

Ми обоє замовкаємо.

— Дай знати, чим тобі допомогти, Віне.

— Бюро аналізуватиме ці записи з камер спостереження, чи не так?

— Так, але якість у них — лайно. І це вже багато років муляє мені, наче скалка в дупі,— якого біса всі камери висять так високо? Усі злочинці це знають — і просто опускають голови.

— То на нього більше нічого немає?

— Вони ще аналізують, але зараз можуть сказати тільки те, що він худий, невисокий на зріст, лисий.

— Тоді найважливішим буде переглянути записи з камер сусідніх будівель,— кажу я ПТ.— Нам треба зрозуміти, куди Штраус ходив, вийшовши з «Beresford», і кого він зустрів.

— Зрозумів. Ти зараз куди?

Я дивлюся на годинник. Досить роботи на сьогодні. Мої думки швидко зосереджуються на рейтингу 9,85.

— У Saks на П’ятій авеню.

———

 Я підходжу до Saks, коли дзвонить телефон. Це Найджел телефонує з маєтку Локвудів.

— Ваш батько почув про Вермера,— каже Найджел.— Також він дізнався, що ваша двоюрідна сестра Патриція приїжджала до нас.

Я чекаю.

— Він хоче вас побачити. Каже, що це терміново.

Я штовхаю двері й заходжу до Saks у відділ чоловічих костюмів.

— Терміново — це сьогодні?

— Ні, це завтра зранку.

— Добре.

— Одне прохання, Віне.

— Кажи.

— Не засмучуйте батька.

— Окей. Як він узагалі, Найджеле?

— Дуже схвильований.

— Через Вермера й Патрицію?

— Так,— каже Найджел і кладе слухавку.

Я проходжу в цокольний поверх Saks і минаю ювелірний магазин Vault.

У застосунку знайомств доволі довгий опитувальник, «щоби зрозуміти ваш типаж і підшукати для вас найкращі збіги». Я пропустив усі запитання й одразу пішов у віконце коментарів.

Який ваш типаж?

Я написав одне слово: «Гаряча».

Отакий типаж. Мені байдуже, вона білявка, брюнетка, руда чи лиса. Байдуже, низька вона чи висока, огрядна чи худорлява, біла, чорна чи азійка, молода чи стара — немає різниці.

Мій типаж.

У мене є критерій і рейтинг такого штибу:

— дуже-дуже гаряча;

— дуже гаряча;

— гаряча;

— радше гаряча, ніж не гаряча.

От і все. Решта ознак, як я вже сказав, не є важливими. Я не маю жодних упереджень чи обмежень, коли йдеться про гарячість. Тому хочу вас запитати: де мої лаври за те, що я такий відкритий до всього?

Я приходжу до номера першим. Застосунок сповіщає, що партнерка буде за п’ятнадцять хвилин. У душі стоять шампунь «Kevis 8» і парфумований крем для душу «Maison Francis Kurkdjian». Я роздягаюся, заплющую очі під широким струменем води з пропульсивної душової лійки «Speakman».

Хвилинку розмірковую про хронологію. Маємо напад шістки із Джейн-стріт. Потім крадіжка творів мистецтва з Гаверфордського коледжу. Далі вбивство мого дядька й викрадення двоюрідної сестри. Це три різні події. Перші дві об’єднує Вермер, якого знайшли у квартирі найвідомішої людини із шістки із Джейн-стріт. Додаємо мою валізу — і стає зрозуміло, що всі три події мають зв’язок.

Який?

Найочевидніша відповідь: Рай Штраус.

Нам відомо, що Штраус був лідером шістки із Джейн-стріт. Ми знаємо, що він володів викраденим Вермером (і, до речі, де Пікассо?). Також валіза, яку востаннє бачили під час викрадення Патриції, була в його квартирі в башті багатоповерхівки.

Чи планував він усі три злочини?

Я виходжу з душу. Місіс 9,85 має ось-ось прибути. Збираюся поставити смартфон на тихий режим, коли телефонує Кабір.

— Я знайшов охоронця, який чергував під час крадіжки полотна.

— Розказуй.

— На момент викрадення він був студентом, що виплачував борг за навчання, працюючи вночі охоронцем.

Я це пам’ятаю. За це критикували і нашу сім’ю, і коледж — бо довірили охороняти безцінні шедеври непрофесіоналам. Ця критика, звісно, була доречною.

— Звуть Ян Корнвелл. Він на той момент лише рік як випустився з Гаверфордського коледжу.

— Де він зараз?

— Усе ще в Гаверфорді, він фактично завжди там був. Ян Корнвелл — професор на кафедрі політології.

— З’ясуй, чи буде він завтра в кампусі, і приготуй гелікоптер. Уранці я лечу до маєтку Локвудів.

— Буде зроблено. Щось іще?

— Потрібна інформація про бар «Malachy’s».

Починаю говорити Кабірові, що мені потрібно, аж тут клацає ліфт.

Прибула Місіс 9,85.

Я швидко закінчую.

— Наступної години — жодних дзвінків,— кажу я, але потім думаю про її рейтинг і додаю,— можливо, наступні дві-три.