Харлан Кобен – Він (страница 10)

Я не є дуже гарним слухачем, але прагну здаватися саме таким. Киваю в потрібних місцях оповіді, намагаюся мати стурбований і пригнічений вигляд. У розслабленому стані моє обличчя, вибачте за просторікування, або байдуже, або зарозуміле. Тому я щосили намагаюся бути залученим і здаватися небайдужим. Це складно, але я вірю, що мені вдається.

— Тедді з’являється без запрошення й благає Шерін не кидати його. Вона змушена тричі телефонувати до 911, бо Тедді гамселить в її двері після опівночі. Він благає поговорити з ним, каже, що вона вчиняє несправедливо й жорстоко, не бажаючи його вислухати. Тедді майже плаче, бо дуже за нею скучив, і врешті-решт переконує її, що вона — тут Седі ставить лапки в повітрі — «мусить дати йому шанс усе пояснити».

— І вона погоджується? — питаю я, здебільшого через хвилювання, що надто довго мовчав.

— Так.

— От цього я ніколи не зрозумію.

Седі подається вперед і схиляє голову набік.

— Віне, це тому, що ти — хоча й намагаєшся зрозуміти — залишаєшся чоловіком. Жінок навчають догоджати іншим. Ми відповідальні не лише за самих себе, а й за всіх, хто перебуває в нашій орбіті. Ми вважаємо, що це наш обов’язок — заспокоювати чоловіків. Що здатні зробити речі кращими, пожертвувавши дещицею себе. Але вони також мають і право питати. Це найперше, що я кажу своїм клієнткам. Якщо вони готові припинити стосунки, нехай припиняють. Розривайте їх повністю й ніколи не озирайтеся. Ви йому нічого не винні.

— Так Шерін до нього повернулася?

— На короткий період. Не хитай головою, Віне. Просто слухай, добре? Ці психопати так роблять — маніпулюють і знецінюють чужу особистість. Примушують почуватися винною, наче це твій промах. Засмоктують тебе назад.

Я досі такого не розумію, але це не має значення, згодні?

— Зрештою, це не триває довго. Шерін швидко все усвідомлює та знову розриває стосунки. Припиняє відповідати на його дзвінки й повідомлення. І тоді психопатична натура Тедді проявляє себе на всю котушку. Без відома Шерін він ставить жучки в її квартирі, приліплює реєстратори натискання клавіш на її комп’ютери та встановлює трекер на її телефон. Потім Тедді починає писати їй анонімні погрози. Він украв усі її контакти, тож засипає поштові скриньки членів родини й оточення дівчини злісною брехнею про неї. Він пише електронні листи від імені Шерін, у яких обливає брудом її професорів і друзів. Наприклад, якось повідомляє нареченому її найкращої подруги, що та йому зраджує. Він вигадує цілу історію про пригоду в барі, якої ніколи не було.

— Винахідливо.

— Це ще навіть не половина. Він починає писати Шерін повідомлення від імені її друзів і подруг — про те, яка вона дурепа, що кинула такого хорошого чоловіка, як Тедді.

Я суплюся.

— Винахідливість на межі жалюгідності.

— За межею жалюгідності. Ці чоловіки — вибач, не хочу звучати як сексистка, але це майже завжди чоловіки — невпевнені в собі невдахи біблійних масштабів.

— Шерін зверталась до поліції?

— Так.

— Але це не дуже допомогло?

У Седі загоряються очі. Зараз вона у своїй стихії.

— Саме тому існуємо ми, Віне. Нинішнє законодавство не може нормально допомагати таким Шерін у всьому світі. По-перше, воно не встигає за розвитком технологій. Тедді ховається, використовуючи VPN, одноразові телефони та фальшиві адреси електронної пошти. Неможливо довести, хто саме переслідує Шерін. Саме тому наша робота така важлива.

Я киваю, заохочуючи її розповідати далі.

— Тож тепер, коли його кинули вдруге, Тедді не здається. Він надсилає оголені фото Шерін її бабусі, якій дев’яносто один рік. Створює відео, наповнене брехнею про Шерін. Нібито вона ненавидить євреїв, любить усілякий збочений секс, що вона біла націоналістка — ти просто не уявляєш. Та це не все. Коли до Тедді приходять із претензіями щодо всього цього, він каже, що Шерін його підставляє! Що це він її кинув і вона не може його забути, і це її спосіб йому помститися.

Я хитаю головою.

— Так чи інакше, саме тоді Шерін дізналася про нас.

— Як давно?

— У лютому.

Я чекаю.

Седі сковтує слину.

— Так, знаю, знаю, давно.

— І що далі?

— Далі ми зробили все можливе, Віне. Ми копнули глибше й дізналися, що Тедді робив те саме щонайменше з трьома жінками — це одна з причин, чому він змінює місце роботи.

— А університети про це знають?

— Вони зацікавлені захищати себе. Тому Тедді погоджувався тихо звільнитися, а університети — нічого не розповідати. Принаймні раз справу прикрили грошима, а жертва підписала угоду про нерозголошення.

Я суплюся ще більше.

— Ми робимо для Шерін усе можливе. Вибили для неї тимчасовий охоронний ордер від Тедді. Я сказала їй записати все, що вона пам’ятає з вибриків Тедді, і загалом вести щоденник того, що він виробляє. Це ключовий момент — нотувати все від самого початку, якщо є така можливість. Ми звертаємося до правоохоронних органів, просто для того щоб усе це зареєструвати, але — як я вже сказала — саме тому наша робота така важлива. Поліція насправді не навчена цифровій криміналістиці.

Я відкидаюся на спинку й кладу ногу на ногу.

— Усе це звучить, як типова справа для твоєї фірми.

— Так, ти маєш рацію,— Седі сумно посміхається.— Тедді — наче з підручника, просто як мій колишній.

Переслідувач Седі теж був відбитий на всю голову, але зараз не про нього. Я сиджу й чекаю. Мені вже відомі основні моменти цієї історії, але Седі доповнює її подробицями. Також я не певен, до чого вона веде.

— Шерін кидає навчання, не отримавши диплома, бо Тедді не припиняє її переслідувати. Вона переїжджає північніше і вступає до іншого університету. Але Тедді її знаходить. Я вже казала, що ми відшукали й інших його жертв, але ніхто не хоче відкриватися, вони його бояться. А потім Тедді починає харасмент за допомогою проксі.

Седі замовкає та дивиться на мене. Я здогадуюся, що вона чекає на якусь реакцію, тому питаю:

— Харасмент за допомогою проксі?

— Знаєш, що це?

Я знаю, але заперечливо хитаю головою.

— Конкретно Тедді зареєстрував профілі від імені Шерін у тіндері, віплрі та застосунках для жорсткого сексу, на яких люди шукають БДСМ або щось схоже. Повиставляв її світлини, чатився з людьми, домовлявся про побачення для сексу. Незнайомі чоловіки почали з’являтися біля дверей квартири Шерін у будь-який час доби — очікуючи на секс, рольові ігри чи щось подібне. Деякі з них зляться, коли вона їм відмовляє. Називають її шльондра та навіть гірше. Тедді добряче постарався. І тоді...

Седі знову замовкає. Я чекаю.

— Тедді почав фліртувати з якимось мужиком на тіньовому сайті — від імені Шерін. Це тривало шість тижнів. Шість тижнів, Віне. Просто уяви його відданість справі! «Шерін»,— вона знову ставить лапки в повітрі,— розповідає цьому чоловікові про свої фантазії щодо зґвалтування. Каже, що хоче, аби на неї напали, надягли кайданки та заткнули рот кляпом. Тедді навіть дає йому адресу, де все це можна придбати. А тоді призначає час, коли чоловік має розіграти це зґвалтування.

Я сиджу непорушно.

— Цей мужик думає, що спілкується з Шерін. Йому тижнями казали, що він має бути агресивним, бити Шерін, зв’язати її, погрожувати ножем. Тедді йому навіть сказав стоп-слово. «Фіолетовий». Мовляв, не зупиняйся, поки не почуєш слова «фіолетовий».

Седі відвертається й кліпає. У мене кулаки стискаються від люті.

— Отак Шерін потрапила до лікарні. Її стан... важкий.

Повторюся: я все це вже знаю. І розмірковую, що мені робити, бо не розумію, через що паніка. Тому я обережно випитую.

— Я так розумію, Тедді знову вдалося приховати свою особу?

Седі киває.

— Тобто поліція на нього нічого не має.

— Так і є.

— Йому й це зійшло з рук?

— Так здавалось.

— Здавалось?

— Повне ім’я Тедді — Тедді Лайонс. Знаєш такого?

Я стукаю вказівним пальцем по підборіддю.

— Щось таке чув.

— Він помічник тренера з баскетболу в Південному університеті.

— Справді? — я намагаюся не видати себе.