Харлан Кобен – Твоя перша остання брехня (страница 52)
— Я здивований.
— Чим?
By вигнув брову.
— Не думав, що ви вирішите поновити наші стосунки пацієнта та психотерапевта, почавши з брехні.
«Туше», — подумала Майя.
By спробував м’яко посміхнутися. Майя вже збиралася його позбутися, коли раптом згадала вранішнє перелякане личко Лілі й здивувалася, коли сльози запекли їй очі. Вона відвернулася від By, намагаючись опанувати себе.
— Майє?
Вона ковтала сльози.
— Мені потрібно це припинити.
Психотерапевт підійшов трохи ближче.
— Що сталося?
— Я перелякала свою дитину.
Вона розповіла йому про події попередньої ночі. By слухав, не перебиваючи її. Коли вона закінчила, сказав:
— Певно, варто змінити ліки. Для пацієнтів, що страждають від подібних симптомів, останнім часом хороші результати показує «Серзон».
Майя більше не довіряла власному голосу. Вона кивнула.
— У мене в машині є препарат, якщо хочете.
— Дякую.
— Нема за що, — By підійшов ближче. — Можна поділитися спостереженням?
Майя насупилася.
— То в мене не вийде просто взяти ліки й мати спокій?
— Вибачте, Майє, завжди є якісь умови.
— Зрозуміло. То що за спостереження?
— Ви ніколи раніше не визнавали, що потребуєте допомоги.
— Гаразд, гарне спостереження.
— Це не воно.
— О.
— Ви нарешті це визнали, — вів далі він, — щоб захистити свою дитину. Ви робите це не для себе, а для Лілі.
— Так, чергове влучне спостереження.
— Ви не намагаєтеся покращити своє життя, а хочете захистити дочку, — By схилив голову, як часто роблять мозкоправи. — Коли ви припините так мислити?
— Коли я припиню мислити про захист своєї дитини? — Майя знизала плечима. — А коли батьки зазвичай припиняють?
— Туше, — мовив By, поклавши обидві долоні на стіл, — метка відповідь, і точно в ціль. Але послухайте мене. Буква «Р» у ПТСР означає «розлад». Не можна просто про це забути. Хочете, щоб ваша дитина була в безпеці? Тоді працюйте з цим.
— Я згодна, — відповіла жінка.
By всміхнувся.
— А це було просто.
— Я призначу зустріч.
— Чому б нам не почати просто зараз?
— У мене мало часу.
— О, перша зустріч не триватиме довго.
Майя подумала й вирішила — чому б ні?
— Це схоже на те, що зі мною було раніше.
— Тільки інтенсивніше?
— Так.
— Як часто трапляються ці епізоди?
— Ви постійно називаєте це «епізодами», а це ж просто ввічливе формулювання, правда? Це ж галюцинації.
— Мені не подобається це слово, не подобається конотація…
Майя перебила його.
— Можна дещо запитати?
— Звісно, Майє.
Спонтанне рішення, але вона вирішила пристати на нього. Він може чимось допомогти.
— Зі мною сталося ще дещо. Пов’язане з цим усім.
Ву подивився на неї й кивнув.
— Розповідайте.
— Подруга купила мені приховану камеру, — почала вона.
І знову Ву слухав не перебиваючи. Вона розповіла йому, як побачила Джо на лептопі. Обличчя Ву не виказувало жодних емоцій.
— Цікаво, — сказав він, коли Майя закінчила. — Це сталося вдень, так?
— Так.
— Тож не вночі, — повторив більше для себе, ніж для неї. А тоді знову: — Цікаво.
Годі цікавостей.
— Я хочу спитати, — сказала Майя, — це була галюцинація, розіграш чи інше?
— Хороше питання, — Ріккі Ву відкинувся на спинку стільця, схрестив ноги, навіть підборіддя погладив. — Звісно ж, мозок — штука цікава. І у вашій ситуації — ПТСР, убивство сестри, убивство чоловіка на ваших же очах, тиск ролі самотньої матері, ігнорування терапії — логічним висновком буде… Що ж, мені все одно не подобається конотація. Але, гадаю, більшість експертів дійде висновку, що ви уявили собі, або ж — так, мали галюцинацію з Джо на екрані комп’ютера. Простий діагноз часто буває найточнішим: ви так сильно хотіли побачити його, що справді побачили.
— Більшість експертів, — сказала Майя.
— Перепрошую?
— Ви сказали, що більшість експертів дійде висновку. Більшість мене не надто цікавить, мені цікаво, що думаєте ви.
By всміхнувся.
— Ви мені майже полестили.