Харлан Кобен – Твоя перша остання брехня (страница 16)
— Я ніколи не лишаю Лілі саму. Ніколи. Коли вона спить нагорі, я можу спуститися вниз, трохи поприбирати…
— Я не про це.
Тепер Ізабелла вивчала обличчя Майї.
— А про що тоді?
Не було сенсу затягувати.
— Я хочу тобі дещо показати.
Лептоп на кухонній стійці. Майя взялася за нього, коли Ізабелла підійшла ближче.
— Я встановила камеру у вітальні, — почала вона. Ізабелла виглядала збентежено.
— Її дала мені подруга, — пояснювала далі Майя, хоча, насправді, чи мусила вона взагалі щось пояснювати? — Вона записує все, що відбувається, коли мене немає вдома.
— Камера?
— Так.
— Але я не бачила ніякої камери, місіс Буркетт.
— Ти і не мала її бачити. Вона прихована.
Погляд Ізабелли метнувся до вітальні. Майя вела далі.
— Пам'ятаєш ту нову фоторамку, що стоїть на полиці?
Вона дивилась, як Ізабелла переводить очі туди.
— Так, місіс Буркетт.
— У ній камера.
Ізабелла знову подивилася на неї.
— То ви за мною шпигували?
— Я стежила за своєю дитиною, — сказала Майя.
— Але ж ви мені про це не сказали.
— Не сказала.
— Чому?
— Ти не мусиш зараз захищатися.
— Ні? — голос Ізабелли стрибнув угору. — Ви ж мені не довіряєте.
— А ти довіряла б?
— Що?
— Справа не в тобі, Ізабелло. Лілі — моє дитя. Я відповідаю за її добробут.
— І ви гадаєте, що шпигування за мною — найкраще для неї?
Майя збільшила відео на весь екран і запустила його.
— До сьогоднішнього ранку я вважала, що це не зашкодить.
— А тепер?
Майя розвернула екран так, щоб Ізабелла його бачила.
— Дивись.
Вона сама не відчувала потреби переглядати відео знову, бо вже достатню кількість разів його бачила. Натомість зосередилася на обличчі Ізабелли, шукаючи ознаки стресу чи зради.
— І на що я маю тут дивитися?
Майя глянула на екран. Фальшивий Джо щойно відійшов від екрану і перестав його затуляти.
— Просто дивися.
Ізабелла звузила очі. Майя намагалася дихати рівно. Кажуть, людська реакція непередбачувана, коли летить граната. Це завжди припущення: ти стоїш поряд із побратимами і до твоїх ніг падає снаряд. Хто побіжить? Хто зіщулиться? Хто стрибне на гранату, жертвуючи собою? Можна спробувати спрогнозувати, але допоки гранату не кинуть насправді, ніколи не знаєш.
Майя неодноразово доводила товаришам свою надійність. Вони знали, що під тиском бою вона спокійна, зібрана й крута. Вона була лідером, який неодноразово демонстрував ці якості.
Дивна річ, але лідерство та холоднокровність не трансформувалися в реальне життя. Ейлін розповідала про свого маленького сина Кайла, який надзвичайно охайний та організований у садочку Монтесорі, зате вдома — справжній підсвинок. З Майєю вийшло приблизно те саме.
Тож поки вона стояла над Ізабеллою, коли на екрані з’явився «Джо» і посадив Лілі на коліна, а вираз обличчя Ізабелли не змінився, Майя відчула всередині тремтіння.
— Ну що? — спитала вона.
Ізабелла подивилась на неї:
— Що саме?
У Майї в голові щось клацнуло.
— Що ти маєш на увазі — «що саме»?
Ізабелла зіщулилась.
— Як ти це поясниш?
— Я не знаю, про що ви.
— Годі зі мною гратися, Ізабелло.
Ізабелла зробила крок назад.
— Я не розумію, про що ви.
— Ти подивилася відео?
— Звісно.
— То ти бачила того чоловіка, так?
Ізабелла промовчала.
— Ти бачила чоловіка, так?
Все одно мовчанка.
— Я поставила тобі питання, Ізабелло.
— Я не знаю, чого ви від мене хочете.
— Ти його бачила, так?
— Кого?
— Що значить «кого»? Джо! — Майя випросталась і схопила Ізабеллу за грудки. — Як, чорт забирай, він проліз до будинку?