Григорий Сковорода – Українська байка (страница 95)

Хазяйка ремствує, щоб  часу  не втеряти, Будить їх стала  ще раніш. Старії  люди  правду  кажуть; Два  хитрих  мудрого не переважуть.

ЖАБИ

Обридло Жабам, як  на гріх, В болоті  жити  самостайно; Ніхто  їх не чіпав, дурних, Жили та гралися звичайно... Так  ні,  ще треба  би не так, І стали  радить: — Квак та квак! Чом  короля у нас  немає? Усякий дурень  теє  знає: Орел  — у птиць, Лев — у звірей, Є королі і у людей, — Хіба вже  ми  й не люде? І докіль так  ще буде? — Розквакались, плигають, скрекотять, — Приспіла чортова робота, — Рішили зараз  же послать Найбільших десять   Жаб  на другий  бік  болота Просить у Долі  короля. Надвечір посланці вернулись відтіля І землякам гукати  стали: — Гей,  ставте  могорич! Ми  короля придбали! — І знов  клопочуться: як  короля стрічать, Як  підступить, як  привітать... Аж чують  — щось  шумить... всі разом закричали: — Король! Король летить!  — і повтікали. Тут щось  з розгону в воду бух, А Жаби з переляку: — Ух! — Який же там  король став  Жабам у пригоді? Такий король, що  сміх,  та й годі: Здоровий-прездоровий Пень. Стоїть  він  ніч,  стоїть  він  день, Сплилось до біса   Жаб  великих і маленьких, Старих і молоденьких. Повитріщались, мовчки ждуть, От-от, мов,  озоветься, А Пень стоїть, не ворухнеться. — Ну що,  якби  йому  гукнуть? — Шепочуть Жаби. — Починайте! Ось  цитьте, потривайте... Чого  се він  такий чудний? Неначе неживий? — І зараз  плиг  одна, плиг  друга...  він  нічого. І Жаби годі вже  мовчать, Плигають сміло  і кричать. А деякі  повлазили на його Та ще й сміються відтіля  — Не  боїмось, мов,  короля! Додумались вони, що  із такого дива Не  буде пива. І почали вередувать: — Не  хочемо!  Не  треба  нам  такого! Ходімте  Доленьку благать, Щоб короля дала  живого, Щоб він  усюди  походив, Щоб жаб’ячий народ, болото звеселив! — І Доля  Жабам догодила — Лелеку  королем зробила. — От,  — кажуть  Жаби, — сей  не так! Хоч любо  глянуть: і крилатий,