Григорий Сковорода – Українська байка (страница 9)
Да над бідой його глумиться.
Якось-то ушаку не довелось здихать:
Йому вдалось, забив Хортів чуття,
Прибігти одпочить на перше кочев’я.
— А що, косий, набігавсь? —
Сусідка глузувала так. —
Йон же, йон, дивись, да як же трус задихавсь!
Чи можна так
Лякатися Собак?
Нісенітениці — гай, гай, да се ж безділля,
Побачив би, як я свої струснула крилля,
А в тебе лиш одно спасеніє — в стрибках!..
Ой лишенько! ах, ах! —
Да й опинилася у Кібцевих кігтях.
ВОВКИ ДА ВІВЦІ
Після зпредвічних войн,
Коли рудками кров текла без остановки,
З кошарою вічний мир з’єднали Вовки.
Здавалось, вигідний для обудвох сторон,
Бо Вовки хоть Овець знечев’я де й хапали,
Дак же і Вівчарі з Вовків кожухи драли.
Тремтя, злодюги сі, боясь Собак, київ,
В непевну саму ніч і нишком лізли красти.
Зате ж і Вівчарі жахалися гаїв
І з обережністю ватаги гнали пасти.
Кажу, зробивсь бажаний вічний мир.
Да вже, щоб був навік, списали на папір,
Дали собі залоги:
Овечки — Цуценят
(Бо дурні сі пусті робили все тривоги),
А Вовки на обмін в отару Вовченят.
Чи бачили ви мир коли на вічні часи?
Бо злий да дужий враг на кволого вік ласий.
Чрез рік чи два залоги із Вовчат
В кошарі поросли здоровими Вовками;
І вже природну хіть — овечу кров лактать,
Орудувать іклами —
Не думали спинить.
Колись у меженину,
Вівчар як загуляв, улучивши годину,
Вовки, щоб вдовольнити злість,
Вчали душить Ягнят, а ситших хвать на спину
Да і стругнули в гай.
А гайові з Собак, од мира необачних,
Собі бенкет зробили смачний —
Пошматували всіх; як звали поминай!
І святобливий мир знов навік прощай!
Дарма що списан на папір!
Мир — добра річ, се так; да на кого надія?
Як совісті за шаг нема в твого злодія?
ЗЕЛЕНАЯ КОРОВА
Не раз розумний жмуд
Через смішну вигадку
Зумів ошпетить люд,
Убрав в блазенську шапку.
Юрко на ярмарок збиравсь
Вести продать корову
Да з жінкою єднавсь,
Купить яку б обнову?
Біда!.. Коровчина була непоказна:
На неї й чорт не схоче подивиться.
Як з рук таку зіпхнуть? Враг-дідько теє зна!
Якось збагнув Юрко вмудриться;
Поміркували з жінкой вдвох,
Да взяв (щоб не давали ганьби) 
