18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Григорий Сковорода – Українська байка (страница 8)

18
А там  кивнув дурною головою, Казав: — Чого  рогаль  сей  бришкає собою. Да й ми  самі  — хіба в мене  нема  усів? То з ляку  у хортів  ледве  вціліють душі.  — А сам  все озира, щоб  як  удрать  з кущів. Осел  дурний те чув да,  ляпая ушами, Йому казав: — Еге! Так,  друже  милий, так. Чого  він  носиться з великими рогами; Да він  не стоїть  нас  удвох з тобой, Русак!  — Олень, почувши те, з усмішкой озирнувся Да гордо  в частий гай  од дурней одкачнувся. Багацько є таких, що  бришкають тоді, Коли не чуть біди; А чи приспічила незгода невелика, То біднії  зовсім  із’їдуть  спантелика!

ОРЕЛ ДА КРІТ

Орел  на дубі сів,  казав  Кроту: — Мізерний, жаль  тебе:  ти дальш  не бачиш носа, Працюєш вік во мраці  да в поту; Ти мусиш жалкувать на льоса, Що  він  тобі  недолю нав’язав; А я на сонці бачу плями Да з хмар,  де звір  який упав В байраці або  ямі; Хто ма такий гостріший зрак! — Що  правда — правда; що  й казати! Дак  нізащо й мні  теж льосу  ганьбу  дати. — Одвітив Кріт.  — Я бачу божий світ, І сонечка тепло  із дякой чую, І в ус собі  не дую, Нехай, святе, горить! Не  хочу знать, чи є на ньому  плями... А з хмар  ти бачиш падло  в ямі. Отак  бува  у нас,  людей! Не  заздрую тому,  хто ма гостріші баки Да ближніх преться буть суддей, Бо  знає, де зимують раки. Все бачить  тільки  плями в них, Гудить  невинність ні за віщо, Добра  ж ані  на сміх. Нехай тому  абищо! Чи  се ж таки  не гріх: Він  в оці  ближнього побачить і пилини, А в власному своєм не чує і бревнини.

ЗАЄЦЬ ДА ПЕРЕПЕЛИЦЯ

Чи  можна кепкувать над  ближнього бідою, Коли ніхто  із нас Не  певен, що  з самим прилучиться зараз! В сусідстві, під одною З Перепелицей борозною, Кум  Заєць любо  жив. Доволі  в них  було  не тільки  що  луків, Да з збожем цілих  нив. А як  не треба  їм було  ділиться, То й ні за що  свариться, — Так  цілий вік в миру  жили  проміж собой. Колись, осінньою добой, Вони  чинненько розмовляли, — Аж вмить  побачили Хортів, Які  якраз на них  простісінько біжали. І бідний кумонька злякався їх зубів, Навіки мусив  умудриться. На  теє  дивлячись, кума  Перепелиця, За боки  взявшися, схопилась реготать