Григорий Сковорода – Українська байка (страница 71)

На  смітнику кісток погризла, Полежала в багні, Як  слід Свині, В гної  куйовдилася пикою своєю... Та із гостей ізнов  прийшла Така  ж, як  і була,  — Свиня свинею. От став  свинар її питать: — Що, Свинко, бачила ти в пана? Чи  хороше там  гостювать? Яка  була тобі  там  шана?.. Я чув колись, що  у панів, Мов  у царів, Срібло та золото скрізь сяє, Що  буцім  би пани так  хороше живуть Та солодко їдять  і п’ють. — Та де там  воно  є! — Свиня йому  мовляє. — Брехня! Не  слухай!  Я ж була, І їла,  і пила, Всі заходеньки обходила, І смітники, І суточки, А доброго нічого  там  не вздріла, То тільки  вигадки дурні! Не  хочу я нікого прирівняти, Звиняйте, до Свині... Ні,  далебі,  що  ні! Я тільки  хочу щось  спитати: Траплялось на віку  мені Такеє бачити ледащо, — Подивишся — не годне  ані  на що; А як  почне тебе  судить, То так  оббреше, обчернить Та рознесе таку  погану славу, Що  соромно й сказать... Так  я се й хочу вас,  панове, попитать: Еге,  не гріх таку  прояву Свинею величать?..

ВІВЧАР

Був  на селі  вівчар  Тарас; Він  панових овечок пас. Став  мій  Тарас  чогось  журитись: Сидить, голівоньку схилив, А панові боїться похвалитись, Щоб пан  не бив. — Чого  ти,  брате, світом  нудиш? — Питаються його. — Ох,  братці!  Лишенька мого Абияк  не відбудеш... — От став  хвалитись він,  що  є в болоті  Вовк І, на лихо  йому,  хапає  овечок... — Що  ж, брате, будемо  робити, — Ще  й не таке  нам  діє Вовк!.. А пан  за віщо  буде бити?.. — Гуртом  вони  до пана  всі пішли, Усе по правді  розказали. Звелів  їм пан,  щоб  Вовка  стерегли І, коли  можна, щоб  піймали. Пильнують Вовчика, нема  коли  й заснуть, А Вовка  щось  нема  й не чуть... Чого  ж се так,  що  у Тараса часом Буває  добрий борщ  із м’ясом Та з начинкою пиріжки?.. Дурні  дядьки! Ні  один  з вас не розчовпає!