Григорий Сковорода – Українська байка (страница 73)

Всі кажуть:  треба  заплатить. Віддав  я копу  — ніде  дітись... Та вже  ж було  на що  й дивитись: Яких  я бачив  там  звірюк, Довготелесих та страшних гадюк, Комашечок... А овечата? Подивишся — аж сміх бере: Такі  малесенькі, як  кошенята... Хоч німець грошики й дере, Та вже  ж і диво,  пане-брате! — А бачив  бугая,  Кіндрате? — Питає Влас.  — Учора  був У городі  наш  титар... З ним  їздив  і Микола-писар... Од них  я чув, Що  є бугай  над  бугаями, Неначе добрий віз з снопами... — Який бугай?  Я бугая Не  вгледів  якось, пане-брате... — Овва! Такий же ти, Кіндрате! Таких  Кіндратів бачив  я,  — Уміють  добре  прибрехати... Та цур їм! — лучче  не чіпати...

КУПЕЦЬ ТА МИШІ

Один  купець хороший дворик мав. Щоб де було  свій  крам  складати Та всякую бакалію ховати, Він  у дворі  комору збудував. Купує мій  купець, купує  та складає; Всього  багато  накупив, — Усяк  хазяїн добре  знає, Що  іноді  Мишва проклята виробляє; Купець се знав  та й напустив Десятка півтора Котів. Коти засіли за мішками; Мишва притихла; все як  слід, Бо  де не виглянь, — всюди  Кіт. Гаразд  управились з Мишами, Так  друге лихо  завелось: Знайшовся злодій  між  Котами; Мишей не чуть,  а краде  хтось. Дознавсь купець, що  пахне  не Мишами, Не  розпитавсь та й став  кричать: «Е, треба  ж їм гаразд  всім  прочуханки дать!» Почувши се,  Коти не довго  ждали, Взяли та й повтікали. Пронюхала Мишва, що  вже  нема  Котів, Та швидше до мішків — І почала хазяйнувати, — Не  стільки їсти,  як  псувати. Напорала Мишва купцеві баришів, Аж плаче  він  біля  своїх  мішків. Дурний купець, та й годі! А нащо ж всіх порозганяв, Коли один  злодюга крав? Як  не піймав, то й не кажи, що  злодій.

ТОРБИНА

У темному кутку,  де рогачі  стояли, Де віник ставили та трісочки складали, Лежать  Торбині довелось. Давно її покинув хтось... Лежить порожняя Торбина, Неначе драная ряднина; Її і в руки  не беруть, А іноді  і сміттям приметуть.