Григорий Сковорода – Українська байка (страница 65)

Послухайте! Узяв Покинув жінку  та й поплівся, Хто його  зна  куди  й чого... От потім  чують  про  його, Що  десь  він  аж на двох жінках ще оженився, — Такий пройдисвіт був. От якось цар  про  се почув Та зараз  же бомагу  й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить, Приставити у суд — і там  його  судить; А всім  судейським натякає, Що  ділом  не вертіть (Видно, цей  гріх у них  буває!), А так  йому,  поганцю, присудить, Щоб більше  вже  ніхто  не мусив  так  робити, Коли на світі  хоче  жити; «А якщо зробите не так, — Повішаю усіх, неначе тих собак». Не  знає  бідний суд,  де діться, Усіх циганський піт пройма, А ділові  ладу нема: Як  не присудять — не годиться; Бо  вже  доводилось судить  — Так  капосний народ  не дуже щось  боїться... Ну що  його  робить?.. Возилися, возилися Та якось і вмудрилися Прояву осудить. Зібралися пани, поприбігали люде Дивитися — що  буде, А суд гуртом  рішив: «Щоб  беззаконника провчити, — Опреділити, Щоб він  з трьома жінками жив». Дивується народ  та й дума:  «От удрали! Теперечки ж усі пропали: Повішають дурних». Аж ні! Поперед всіх Повісився пройдисвіт на осиці (Видно, жінки були  завзяті птиці!). Та й що  ж ви думаєте? Казус  сей Так  налякав усіх людей, Що  більше  вже  ніхто  із глузду не скрутився; І досі  не чутно, щоб  хто на трьох  жінках В тім царстві оженився.

ОХРІМОВА  СВИТА

Була  в Охріма  сіра  свита, Так  хороше пошита: Іззаду  вусики з червоного сукна; На  комірі мережечка така,  що  на! — Хоч голові  носити. Дурний Охрім  не вмів  її глядіти, Таскав, коли  й не слід таскать. Раз  став  він  свиту  надягать, — Аж дивиться — рукава  вже  продрались. От мій  Охрім, щоб  люди  не сміялись, Налагодивсь латать. А де ж суконця взять? Охрімові невдивовижу! «Ми  знайдемо! — він  каже  сам  собі,  — Рукава трохи  обчикрижу Та й поможу журбі». Зробив І свиту  знов  надів.   І хороше йому  здається,