Григорий Сковорода – Українська байка (страница 64)

Тікай, поки ще ціла! — Злякалась Миша та притьмом Поміж травою, лопушком З переполоху почухрала — Туди-сюди — й з очей  пропала. Раз  Лев пішов поживи розглядать Та у тенета і піймався. Рвонув він  раз  — тенета не тріщать; Удруге,  втретє  — ні...  Вже як  не силкувався, Як  не ревів, Як  не вертів, А все-таки не вивертівсь — зостався. Прибігли люди, узяли Зв’язали бідного та й повезли По  ярмарках в залізній клітці На  диво  світові  всьому (Видно, були  німецькі митці!). Прийшлося гірко, бідному, йому... Згадав  про  Мишу, що  вона  казала, Та й дума плачучи: «Якби  вона  була, Загинути б мені,  дурному, не дала; Тенета б всі попрогризала... І я б гуляв  оце  в зеленому гаю, Мов  у раю...» А сам,  сердешний, слізоньки ковтає: Є каяття, та вороття  немає! Скажу я,  люди  добрі,  й вам (До  казки приказка годиться, Хоч і панам): Не  плюй  в колодязь: пригодиться Води  напиться.

ЛЕВ ТА ВОВК

Лев уминав за сніданням ягня. Побіля його  в’їдливе Щеня Вертиться та й вертиться, — Все моститься, щоб  поживиться. От якось-то й одважилось вхопить Шматок м’ясця, щоб  не кортіло. Лев бачить, що  воно  зробило, Та змилосердився — мовчить, Бо  у Щеняти Якого розуму  питати?.. Побачив Вовк  (він  недалечко був) Та й дума:  «Лев,  мабуть, дурненький Або ж на старість силу  збув, Що  став  такий плохенький; Коли Щеня не задавив — Мене не займе й поготів!» От квапить лапу  до м’ясива... Як  скочить Лев — аж диба  стала  грива... На  Вовка  бідного насів  — Давив  його, крутив... Та й каже:  — Се тобі  за теє, Щоб не дививсь ти на Щеня, Бо  не щодня бува  бридня; Воно  дурне  ще,  молодеє, А ти вже,  Вовче, не Щеня!

ТРОЄЖЕНЕЦЬ

За тридев’ять земель, у тридесятім царстві Та в іншім государстві, Якийсь-то хвабрий молодець (Чи  дворянин він,  чи купець — Про  те вже  не скажу  вам,  братця, Щоб іноді  не пробрехаться...) — Та що  утяв!..