Григорий Сковорода – Українська байка (страница 62)

Щоб розказать тобі,  що  чула, Щоб ти радів,  як  я,  та знав: Лев,  кажуть  би,  Кота  піймав... — Якого? — Катюгу нашого рудого, Що  нам  просвітку не давав. — Гай-гай! — Пацюк мовля. — Раденька, Як  кажуть, що  дурненька!.. Що  з того,  що  піймав?.. Як  дійдеться у них  до чого  — Не  бачить  Лева  нам  живого! Бо  знаєш, що  за звір  той  Кіт! Отак, як  хто кого  боїться, То й думає, що  на того  ввесь  світ Так  буде,  як  і він,  дивиться.

ХЛОПЧИК  І ГАДЮКА

Хлоп’я в садку  собі  гуляло Та й забажало На  іграшки ужа піймать (Воно гніздо  його  назнало — Так  як утерпіть, щоб  не взять?). Побігло, засадило руку Та й витягло — Гадюку... Злякався Хлопчик, аж поблід; Стоїть, як  стовп, і не тікає. Гадюка дивиться і так  йому  мовляє: — Бач, дурнику!  Робити так  не слід... Ти знаєш, що  за се буває? Узять  би добре  укусить... Та хай вже  сей  раз  Бог  простить; А вдруге  лишко буде,  чуєш? Гляди ж — шануйся, стережись, Робити так  не вчись Та роздивляйся, з ким  шуткуєш!

ВОВК ТА МИШЕНЯ

На  полі  Вовк  Овечку взяв, Потяг сердешную в діброву  — Не  на розмову, — А щоб  із’їсти:  він  бажав М’ясця свіженького давненько. От взяв  Овечку, обідрав, Як  знав, Та й заходився хорошенько М’ясце під дубом  уминать, — Аж на зубах кістки хрущать, Їв Вовчик, їв — аж утомився; Гаразденько удовольнився, А все-таки всього не з’їв. «Нехай вже,  — каже, — другим  разом». М’ясце травицею прикрив, А сам  спочинуть ліг тим  часом. Неначе пан  який — лежить... А Мишенятко під вербою Почуло, що  м’ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Яке  мале,  а вже  хитрить!)... От помалесеньку підкралось, Взяло м’ясця та у дупло  й сховалось. Угледів  Вовк, дарма  що  спав, І на ввесь  гай  гукать  зачав: — Ой  ненечко! Рятуйте!  Поможіте! Ловіте  злодія, держіте! Добро  моє  покрав! Я в одному селі  по ярмарку гуляв Та й бачив  диво: