Григорий Сковорода – Українська байка (страница 60)

І ніч  і день. Ніхто  його  вже  не боїться, Усяк  безпечно йде дивиться, Хто схоче  — добре  ускубне За вражий чуб його  зубами, А хто під боки  стусоне — Чи  дрюком, чи рогами. — А ти,  запевне, не посмів?!  — Йому підсміює Лисиця. — Оце-таки! Чого  ж дивиться? І я його  раз  захмилив, — Нехай і наших знає! А й в людях  такечки буває, — Чи  то вже  світ тепер  такий: Поки ти чим  кому  страшний, Усяк  тебе  і поважає; А тільки  як-небудь спіткнись, — Дивись — Хто й поважав, той  лає.

ЧИЖ  ТА ГОЛУБ

Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі  скакав Та якось в западню й попав; Сердега в клітці  рветься, б’ється... А Голуб  бачить  та й сміється: — А що?  Попавсь? От тобі  й на! Вже,  певно, голова  дурна... Не  бійсь, мене  б не піддурили, Хоч як  би не хитрили, Бо  я не Чижик! Ні...  оце! — Аж гульк — і сам  піймавсь в сільце. Ото  на себе  не надійся, Чужому лихові  не смійся!

ДВІ БОЧКИ

Дві Бочки їхало  колись селом: Одна  з горілкою, повненька, Друга  — порожня, тож  слідком. Та,  що  з горілкою, — тихенько, Повагом йде собі  та йде; Порожня ж так  тобі  пустує, Та так  брика, та так  басує, Що  аж на все село  гуде. Хто йде — із ляку  швидш звертає, Та ще й налає: — Який се враг  її приніс? Нехай їй біс! — Хто про  свої  діла стрекоче, Кому  й не слід,  коли  захоче, Тому  усяк  мерщій зверта, Бо  він  такий, як  Бочка та: Усіх од себе  проганяє. Зате  розумний чоловік Живе тихесенько ввесь  вік, Не  торохтить і не гукає  — Та й місце  має.

ЖАБА Й ВІЛ

Раз  Жаба  вилізла на берег  подивиться Та й трошечки на сонечку погріться. Побачила Вола Та й каже  подрузі  тихенько (Вигадлива була!): — Який здоровий, моя  ненько! Ну що,  сестрице, як  надмусь, То й я така  зроблюсь?