Григорий Сковорода – Українська байка (страница 59)

Оце  ж то теє:  на,  небоже, Те,  що  мені  не гоже.

МІРОШНИК

Мірошник мав  хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про  се гаразд  усякий знає, Хто хлібець  має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той  Хомою звався, І був він  чоловік такий, Що  не гаразд  за діло  брався; А інший раз Буває  дорогий і час. Вода  раз  греблю  просмоктала... Ну що  ж! Узять  би й загатить. Так  ні! Мірошник спить  та спить. Вода  ж біжить... ще більш  прорвала; Хомі  й за вухом  не свербить. Хто йде — мерщій у млин загляне: — Ой  Хомо, Хомо, схаменись! Он  скоро вже  й води  не стане; Піди  лиш, брате, подивись! — А він  їх слуха щось  не дуже: — Нехай лиш!  Річка — не калюжа; Води  ще стане  на ввесь  вік! — З Хоми  сміються добрі  люде: — Тоді  побачимо, як  буде,  — Дурний ти,  Хомо, чоловік!  — І справді сталось, як  казали: Вода  зійшла — колеса стали. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб  гатить. Курей тим  часом із десяток Прийшло напитися води. Уздрів  Мірошник сих паньматок. — Бач, капосні! — кричить. — Куди? У мене  й так  води  немає, Ще  й ви сюди?!  — І зозла  палицю хапає... Шпурнув — та й всіх курей  побив. А млин стоїть, хоч прірву  й загатив; І що  робити — не втямає... Ні  з чим  зостався мій  Хома: Води  нема, й курей  чортма. На  світі  є такі  пани: Без  діла сотні  всюди  сують, А за недогарок вони Людей  і лають, і мордують. (Вони се так,  бач,  хазяйнують!)... Та й диво,  що  у них Хазяйство піде  все на сміх!

ЛИСИЦЯ Й ОСЕЛ

— Відкіль  бредеш ти,  голово лиха?  — Лисиця так  мовля Ослові. — Дивився, як  там  Лев здиха Аж ген  у тій діброві! Піди, паньматко, подивись; Ти ж зналася із ним  колись... І! Що  тепер  із ним  зробилось! Де в біса  й сила  тая  ділась! А то,  було,  як  гуконе — Не  втямиш з ляку,  де б сховався, — Таке  було  те пугало  страшне! Мабуть, його  весь  світ боявся... Тепер лежить, неначе пень,