Григорий Сковорода – Українська байка (страница 50)

Хоч і з двора Втікай, — така  сердита Пані та лихая. Ворчить на їх, неугаває Як  день, Так  ніч. Вона  б, може, в ночі  коли  й заспала, Так  Півня голосного мала. І тільки  він  на сідалі  гукне, Вона  зараз  на причіпку й огонь  зідме, Та так  ціпком Челядок і штовхає, Та сердиться на їх, та лає, Ворчить, Кричить: «Хутчіш  за діло  садовіться, Ось як  не рано, придивіться!» Дівчата  бачать:  лихо!..  Що  робить? Як  Півня б нам  того  згубить? Щоб його  крику більше  не чувати І нам  і Панії щоб  довше  спати. Порадившись удвох,  — «Коли малесеньким не здох, Так  ми  тебе  отак...» Взяли Та голову  йому  й скрутили. Так  що  ж! Ще  гірш  собі  зробили. Бувало, Пані Півня жде, Поки крилами він  стріпне; Тепер же ляжуть  спать, а Пані вже  й проснеться, Боржій із каганцем туди трясеться — В пекарню, де Дівчата  сплять, І стане  так  на їх кричать: «Ану! Пора вставати, Ледачі!  Годі спати!» Без  Півня бо пори  вона  не зна  — Дзиґариків в її катма! То й збудоражить по півночі. Сидять бідняки, аж їм очі Червоні стануть  так,  як  рак. А Пані свій  кулак То сій,  то тій під ніс  соває, То сій,  то тій кричить: «Дрімає!» В Дівчат  і сили  вже  нема... Не  чують  рук,  важка і голова. Побачили самі,  що  Півня як  стребили, Утроє  лиха  прикупили.  ______ На  білім  світі  се частенько буває, (Хто  тільки  примічає), Що  думка  інколи така: зроблю я так  — і буде лучче: Аж ні — виходить іще  пуще. Отсеж-то — не дивуймося ніколи ми  дідам. Вони, бач,  часто  кажуть  нам: Що хрін  біду перебуде, Одна  згине — десять  буде.

ЛИСИЦЯ І МУЖИК

— Кума!  Я знаю, правду  мені  скажеш: Навіщо ти Курей частенько крадеш? Нащо, кажи, тобі  оце  робить? Хіба ти хочеш  шкуру  загубить? Послухай, красти й гріх,  і сором, Та й не минається крадіжка даром: І не вгадаєш, як  з тебе Хто-небудь шкуру  іздере. — Ох,  куме,  куме,  знаю  й я. Та що  ж робить? Біда  моя!