А все нема пуття!
Тоді Ворона ік йому — сусід!
— Хліб-сіль,
Ясновельможний пане Гетьмане! —
Йому сказала
І пособляти стала: —
Щоб Черепаху розчавить,
То треба з нею перш підняться вгору
І відтіля пустить
Додолу.
Вона од цього розіб’ється
І пан-Орлові достанеться, —
Послухав мій Орел, хватив, піднявся,
У хмари не забрався
І, розмахнувши, зразу — бурх!
Ворона за куски
І в гай мерщій — шушурх...
А пан-Орлу зостались... черепки!
Отак нестеменно і між людьми буває:
Орел собі посіє-попахає,
А глянь — яка-небудь Ворона поживляє...
Маркіян ШАШКЕВИЧ (1811 — 1843)
ПЛІШКА І СОЛОВІЙ
Рекла Плішка д’ Соловію, що тихо сидів:
«Жаль ся, що рідко щебечеш!»
Сей їй одповів:
«Лучче мало доброго, ніж лихоти много».
СТАРИЙ І МОЛОДИЙ ЛИС
Молодий Лис, котрий ще стрільця не знав,
Утішився, як нову красну шерсть дістав.
А старий рік:
«Безпечність тих ліпот не любить,
Не тішся ними: сеся красота нас губить».
Не все, що красне,
Єсть для нас щасне.
ПОТІК І РІКА
Потік, з громом шумно із гори текучий,
Сміявся з Ріки, в той час тихенько ідучой.
А як сніги згибли, верх води не дав,
То із того Потоку Поточок лиш став.
А що гірше, що біг прудким перше скоком,
Оплившись з Рікою, не був вже Потоком.
Хто з шумом в світі сам ся величає,
Вже добру славу сам си розганяє.
ЩУКА І МАЛЕНЬКА РИБКА
Рибка у воді Черв’ячка ловила,
Не могла з’їсти і дужесь сердила.
Надбігла Щука, Черв’ячка ковтнула,
А з Червом вудка причіплена була.
Взяв рибар Щуку на берег тягнути,
Взялась Рибка радувати,
Взяла подружкам казати:
«Часом то добре і маленьков бути!»
ДІТИ І ЖАБИ
Коло озера щодень звечора
Хлопці сюда-туда бігали
І на Жаби засідали.
Лиш ся котра з води показала,
Каменем зараз в лоб діставала.
Одна з них, над другі сміла,
Так з води до них повіла:
«Діти, діти! Лишіть теє битє,
Вам то грачкою, нам йде о житє».
ЛЕБЕДЬ І ВОРОНИ
Водою плила 
