Григорий Сковорода – Українська байка (страница 34)
Хома від кашлю захворав;
Хомиха, плачучи, просила майстра Мину
Мерщій Хомі зробити домовину.
Як добру жінку не любити,
Що чоловікові уміє угодити?!
ПЕТРУСЬ
Петрусь, щоб стих не вчить — граматочку спалив;
Татусь йому другу граматочку купив,
А Петруся — прохворостив.
ЗЛОДІЙ
Судили злодія. Суддя його спитав:
Навіщо він капшук з грішми в Петра відняв?
А злодій суддям так сказав:
— Петро мені капшук свій сам віддав,
А я його тілько — за горло подержав.
ДОРОЖНІЙ СТОВП
Стовп на шляху другим показує дорогу.
А ходить сам?
Ніколи, єй же богу!
Мовчи, язичку! Кашки дам.
ЩУКА
Обридло Щуці піст постити.
От Щука й здумала кота Мурка просити,
Щоб кіт її навчив
Мишей ловити.
Кіт Щуку ув інбар охотиться завів...
Коли на Щуку як уранці погляділи,
Аж Миші Щуці й хвіст від’їли.
І діло, Щуко: ти в воді собі сиди,
І за Мишами не ходи.
БДЖОЛА
Байдак-Бджола, покинувши медок,
Понадилась літать до панських тарілок;
В панів же ласощів хватила не хватила,
А рідний свій медок на трутнів прогостила.
Взялась моя Бджола, та пізно вже, за ум!
До шкоди розум — так; а після шкоди — глум.
ВОВК ТА ВІВЧАРІ
Вовк, ідучи поуз кошару,
Крізь тин заглянув на отару
І бачить, що в дворі,
Піймавши барана, спокійно вівчарі,
Линтвар злупивши, потрошили;
Собаки коло їх ватагою лежать,
Всі дивляться і всі мовчать,
Коли б тобі на сміх одна хоть забрехала!..
Вовк думає: «Яка то правда в світі стала:
Який би ґвалт і крик зробивсь,
Якби так коло барана я заходивсь».
МІСТ
Ничипір строїв міст, а Йван його хвалив,
Що міст не вздовж ріки, а впоперек робив.
Охота нападає інколи брехати:
Хоть меле кат зна що, аби то не мовчати.
СКУПИЙ
Скупий хатиночку завів,
Та грошей пожалів,
Поставить печі не схотів.
Зима! — хазяїн одубів,
Бо капшучок з грішми скупого не зогрів.
А в мене мисль така:
Здоров’я нам миліше капшука.
Я чув, співають пісню люди:
«Після коня кінь другий буде,
Мене ж, молодого, другого не буде...» 
