Григорий Сковорода – Українська байка (страница 17)
У тебе здатні всі синки,
Чотири хлопці — парубки;
А бідная вдова Горпина
Одного тільки має сина,
Та ти й того оце злодюгою зробив?..
Так знай, що я твого в коморі сам ловив;
Ловив не раз твого я Гриця;
В руках його була раз плахта і спідниця.
А вдруге — сала шмат да п’ять чи шість ковбас,
До них, як кіт, він, видно, лас.
Я: «Що ти тут, небоже?»
А він: «Ой Боже ж мій! Ой Боже!»
Я, чуб нам’явши, і пустив,
Срамить тебе з ним не хотів.
У некрути його!.. А ви же що, громадо?
За соцьким всі: «Так, так!..» Як те баранне стадо,
Не так от звали вас і міркувати: що і як!..
У нас не чвансь, багач, і не внивай, бідняк[1].
Один правдивий чоловік
Дурну громаду всю поборе,
А де його нема, там горе:
Там злодій буде паном вік.
ЗВІРИНИЙ МОР
Найшли всі біди на звірей,
Спіткала їх лиха година,
Неначе за гріхи людей, —
Уже з них здохла половина!
Чи пошесть то була, чи мор,
Не знав того ні жоден звір.
Але ж як всім прийшло вже круто,
То спало з язиків їх путо.
Давай вони у всіх питать
І знахарів таких шукать,
Щоб їм порадити уміли
І, як спасаться, научили.
Знайшли вони Крота.
Отшельник!.. Смирний!.. Чистота!..
Яка в їм доброта!..
Нема уже ліпшого скота.
— Смирнесенький, порадь і зжалься ти над нами!
Не бійсь нас, не втікай од нас тими норами!..
Мор, голод і жара!
Сих кар нам не знести!..
Як зуби нам свої і як шкурки спасти?
Як би нам з салом уціліти,
Щоб не пропали наші діти?
Нещастя се нас всіх до тебе привело
Спитать тебе: за що терпим таке ми зло?.. —
Смирений Крот
Од посту свій засохший рот
В велику силу міг роззявить,
Два зуби виставив і так до них гугнявить:
— Ох! біди сі лихі:
І мор, і голод — все за наші се гріхи!..
Іначе ж з наших шкур гріхів не можна збути,
Як тільки кинутись всім треба до покути,
Хто, як, чим согрішив — все виявити треба
І тим ніколи більш не прогнівляти неба.
— Так, так! Ми грішні всі!..
Од першого Осла
Аж до посліднього смердючого Козла...
Сам Лев неправ!.. Неправа й Кішка!..
Лизнули в піст м’ясця!.. Забули, що то грішка!..
Кроту ми всі свої розкажемо гріхи.
— Ох, ваші на мене надії всі плохі!.. 
