Що той жених ще не підріс,
Кому на неї право дано.
Той, бачиш, смирний, як хом’як,
А той глядить все ніби скоса;
У всіх що-небудь та не так,
Од каждого заверне носа.
Йовтух, Ничипір і Охрім
Пішли од неї з гарбузами;
По квітці їм пришила всім,
Що аж заклацали зубами.
Петрусь би всім був женишок,
Коли ж — бородавка на носі!..
Павлусю б хтілось — так мішок:
Не сміє свататься і досі.
Отак всі женихи пройшли
І не вертались до Кулинки;
А їй годочки йшли да йшли —
На щічках провели морщинки.
А там уже під тридцять п’ять;
Як вся пожовкла, зблякувала,
Весну другу де дівці взять,
Без женихів зазимувала.
А як, скажіте, сивих кіс
Дождавшись дівці, жити в світі?
Кулина йде доїти кіз
Чужих, щоб хліба заробити.
Вона тут стрілась з пастухом,
Уже й до сього скалить зубки
І рада, що старий Пахом
До сивой пригорнувсь голубки.
Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ (1790 — 1865)
ПАН ТА СОБАКА
На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне;
Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне,
Хоч в око стрель тобі, так темно надворі.
Уклався місяць спать, нема ані зорі,
І ледве, крадькома, яка маленька зірка
З-за хмари вигляне, неначе миш з засіка.
І небо, і земля — усе одпочива,
Все ніч під чорною запаскою хова.
Один Рябко, один як палець, не дрімає,
Худобу панську, мов брат рідний, доглядає,
Бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив:
Їв за п’ятьох, але те їв, що заробив.
Рябко на панському дворі не спить всю нічку.
Коли б тобі на сміх було де видно свічку
Або в селі де на опічку
Маячив каганець.
Всі сплять, хропуть,
А деякі сопуть;
Уже і панотець,
Прилізши із хрестин, до утрені попхався...
А наш Рябко, кажу, все спатки не вкладався.
Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток:
То зазирне в курник, то дейко до свинок,
Спита, чи всі таки живенькі поросятка,
Індики та качки, курчатка й гусенятка;
То звідтіль навпростець
Махає до овець,
До клуні, до стіжків, до стайні, до обори;
То знов назад чимдуж, — щоб часом москалі
(А їх тогді було до хріна на селі),
Щоб москалі, мовляв, не вбрались до комори.
Не спить Рябко та все так гавка, скавучить,
Що сучий син, коли аж в ухах не лящить, 
