Чи ти ж мене пізнав?
Як бачу, ти вже й князь!
— Здоров, мій друже!
Що, а де бак той алмаз?.. —
Спитав його гетьман. — Я з ним тепер ні гадки,
Ти нагадав було мені клопот,
Нехай лиш трошки цей оступиться народ.
Ось той алмаз, візьми, гетьман, свої вигадки,
Не можна од тебе дурнішого знайтить,
Ти халепа собі надів, обріть.
КРУК
Крук навіжений крав,
Де нападе, срібло, каблучки і намиста
Да бережно ховав
У ринву під стріху в єдино місто.
Моторний Півень, те побачивши, спитав:
— Скажи мні, братику, до чого сі клейноти,
Здається, те надіть в тобі нема охоти?
— До чого — не скажу, — йому одвітив Крук. —
Ховаю же на те, аби прибрать до рук.
Точнісінько мов крук і скнара —
Враженний син,
Він гроші од себе хова під спуд до лара
(Заки не однесе його в могилу мара).
Вони, бач, мають лиск й тоненький гарний дзвін.
Євстафій РУДИКОВСЬКИЙ (1784 — 1851)
БАЙКА
В якомусь-то селі,
Як водиться, прийшлось брать хлопців в москалі.
Була громадська східка,
А соцького Петра боялись там, як дідька,
Бо був багатий чмир і дужий вовкулак.
Він лиш роззявить рот, то всі кричать: — Так, так! —
Тут річ про некрут йшла, а в його син був злодій;
За ним була черга, що ж каже наш добродій?
— В Горпини, у вдови, один син-неборак,
Його-то в москалі, бо бачте — він бідняк:
Ні шкапи, ні вола не має він в підводу,
Земських повинностей не одбував він зроду,
Та ще й лучаються покражі на селі;
Ой, певне, що вони його рук не втекли.
А люди гримають на сина,
Все на мого Грицька.
От бачите, яка
Моя лиха година!..
Що буцімто мій Гриць
Все краде, носить до вдовиць
Та до хороших молодиць.
А хто ж сьому повірить,
Щоб крав мій Гриць!
Давно він корцем гроші мірить.
Ні! Він чужого не бажа.
А син вдовин, мабуть, не має ні гроша.
Як то ти думаєш, Тимоше?
І ви, громада вся? Чи гоже
Я присудив, щоб йшов у некрути батрак?.. —
Всі ревом заревли: — Його, його!.. Так, так!.. —
Один Охрім, старий, розумний і поважний,
Недаром на селі був виборний присяжний,
Озвавшись, каже: — Що, що! Пан соцький! Як?..
Той, кажеш, злодій, хто бідняк?
Як же то ти цього докажеш,
Що на ввесь рот кричиш і кажеш:
«Той чесний, хто багач, злодії ж бідняки,
Їх-то і в некрути!» Нащо ж очередні книжки? 
