Григорий Сковорода – Українська байка (страница 150)

Чи  на поле  поїде  погуляти, — Аж докуча  біля  вівса  стоять! Узяв  та й вирвався у наймитчати — Біжить, басує, рже,  як  навісний, Радіє, що  на волі, Аж зирк  — Воли  назустріч плуг  тяжкий Насилу волочуть, потомлені на полі. — Геть,  мужлаї, бо копитами дам! — Гукає  Кінь. — Звертай панам! — Геть  сам  іди,  бо пригощу рогами!  — Одказує один  з Волів.  — Неробо! Не  носився б так  ти з копитами, Коли б од праці  нашої вівса  не їв. Отак, як  Кінь, говоре й пан  до мужиків.

ВОВК  ТА ВЕДМІДЬ

Вовк  десь  Вівцю  украв  і ніс До себе  в ліс. Аж тут Ведмідь.  Не  їв нічого  з рана. Йому здалась Овечка непогана, — Ревнув і надавив Вовка, Вівцю  відняв та й геть подався, А сірий  наш  ні з чим  зостався. — От правда на світі  яка! — Гукає  Вовк.  — Моє  відняти! А, злодію!..  А, розбишако клятий!.. Щоб луснув  ти,  пропав За те, що  правду  потоптав. Звіряче право  поламав! — А цить!  — Ведмідь  ревнув  на його.  — Ач, праведник!.. А ти по правді  цю Добув  собі  Вівцю? Ти, може, заробив у кого? Мабуть, тобі  чабан  це наділив За те, що  доглядав йому  отари?.. Розбійника розбійник докорив, На  злодіяку злодій  кликав кари, Гукав  про  правду  й про  права. Вівця  ж мовчала нежива...

ЖУРАВЕЛЬ ТА ГОРОБЕЦЬ

Весна  красна цвіла  вже  на землі І повивала все красою, Тоді верталися додому  Журавлі, Розставшися з країною чужою, І розліталися по рідних  болотах. Один  такий цибатий птах З знайомим Горобцем зустрівся. — А, братику, здоров! — до його  він  гука, — Здоров!  — цвірінька той. — А де це так барився? Ну,  як  мандрівочка: весела  чи тяжка? Чи  добре  жити  на чужині? Що  бачив  ти у тій країні? — Ой  братику!  Який же гарний край! — Відмовив Журавель. — Та там  розкоші, рай, — Хоч би там  жити  і довіку! Де не поглянеш ти — Скрізь багна, болота, очерети, А в їх добра  без ліку: Що  Жаб  тих,  що  Вужів  — Так  аж кишить! Такі  смачні та ситі  — Їй-бо, ніде  нема  таких  на світі! Отам  я попоїв! — Ото  чим  вигадав хвалиться! — Відмовив Горобець. — То все дурниця! А от проса які?  Та конопель, Та соняхів смачних чи там  доволі? — Того  не помічав, — одмовив Журавель, —