Григорий Сковорода – Українська байка (страница 138)

І, люб’язно стискаючи, мовля: — Чував  я,  що  тобі  за співи  слава  й дяка, Що  ти з усіх співак співака. Та от казала з-зо  два дні Лисичка-дядина мені, Що  голосок у тебе  напрочудо, Що  в співах  тих кохаються повсюди, І з вечора аж до зорі, Не  то дівчатка, й вівчарі... Хотів  би я,  коли  признатись, Тебе  послухати і сам. Та ну-бо, годі тріпотатись, — Дай  одпочить своїм  крильцям. Не  затинайся, друже  любий, Чого  лякаєшся, не попадеш на зуби: От тільки  заспівай, то й випущу у ліс! Я до пісень і сам,  як  ти,  охочий, І перед  сном  таки  щоночі Собі  мрумрукаю під ніс! — А в бідолахи Соловейка От-от не вискочить серденько! — Ну що  ж? — таки  своє  все Кіт.  — Чого  ти,  серце, зціпив ріт? Та заспівай, голубоньку, хоч трішки! — Котові ж жарти  — мишці слізки, І наш  співець заледве пискотів... — Так  от таким ти співом веселив? — Його Котюга перебив. — Де ж голос  чарівний і сила, Що  та Лисичка нахвалила? Та це не варт  й за Котеня, Всі байки про  твій  спів  — брехня! Гай-гай! Як  бачу я,  ти в співах  щось  не дуже... Ану лиш, на зубах який ти будеш,  друже?  — Та й з’їв співаку дочиста. А я б додав  вам  потихеньку: Погані співи  Соловейку У пазурах  в Кота.

СОБАЧА ПРИЯЗНЬ

В пекарні під вікном Хапай  з Сірком На  сонечку собі  дрімали; Хоч добрі  пси  даремне б не лежали, Бо  є що  доглядать і вдень  поза  двором, — В хазяїна інак  і не буває; Та хто ж того  не знає  — Який вже  пан,  такий у його  й крам! А випало на долю  нашим псам Жить у панів; так  при  такім  случаї Й  перейняли вони  дворянські всі звичаї. Наївшися усмак, неначе ті панки, Гаразд  і спочивають, одкинувши лапки, А якби  наші  пси  були  освітні й гречі, То їм схотілось ще і про  високі речі Порозмовляти перед  сном. От наш  Хапай  з Сірком Знічев’я й почали розмову край  кошари Про  добре, про  лихе  і про  людськії чвари. — Ну,  і чого  б воно  пак  так, — Озвавсь Сірко, — що  в світі  всяк Один  на одного знай  зуби  вискаля, Ошукує, дере,  підвозить москаля І рад би в ложці  утопити? Хіба не можна дружно жити? Гай,  гай! Нема ніде  пуття