Григорий Сковорода – Українська байка (страница 136)

Проте признайсь, бо ніде  правди діть, А є між  подружок таких  моргух  чимало, І як  на те вже,  куме,  стало, То можу  я й по пальцях їх злічить! — Нім  подружок перелічити, То краще на себе,  кумасю, очі зняти! — На  те Ведмідь  їй одказав, — Та раду ту не варт  було  й давати! Таке  і в світі  я видав: Що  голова  на руку  погрішає, Відомо  вже  й селу  всьому, Йому за хаптурі  усяке  дорікає, А він  морга  на писаря Хому!

СЕЛЯНИН У БІДІ

До селянина восени У північ злодій  навісний Забравсь до хижі  і на волі Погосподарив, як  хотів: Обчустрив скрині, жердки, піл, Покрав усесіньке, що  вспів, Лишив-но стіни  тільки  голі, Без  жалощів... Та й то сказать, Яка  там  совість в лиходія! Ну...  так  обчистив він  Корнія, Що  хоч сорочку продавать: Заможним ліг безпечно той  на печі, А старцем встав, хоч торбу  скинь на плечі, — Анічогісінько нема! От бідний рученьки лама, Склика в пригодоньці громаду, Кумів, приятелів, дідів. — На  Бога!  — плаче. — Дайте  раду, Запоможіть в лихій  біді! — Тут кожен став  порадоньку давати, Всі загули, немов чмелі. Сват  Гнат  мовля: — Ох,  ох! Мій  свате! Навіщо б славоньку пускати, Що  ти заможний на селі?  — А кум  Палій: — Ото  на вуса тра мотати, Щоб хижу  ближче будувати! — Ет,  братці!  Все не так! — Сусід  Карпо доводить. — Що  хижа  далі,  те не шкодить, А треба  у дворі  держать лихих  собак; Візьми в мене  щенят хоч парку  од Понади — Коханому сусідові  я радий На  вибір  їх подарувать, Ніж  закидать! — І од рідні  й приятелів багатих Надавано порад  таких  до ката, Хто як  що  знав, А ділом  в скрутоньці — то жоден  не доклав. І світ,  як  бачите, такий: У щасті  друзяків — як  рясту  на городі, А суньсь  до помочі в пригоді — То кращий приятель глухий.

ЗАЙКО НА ВЛОВАХ

Зібралась раз  якось на влови  звірина І вигнала Ведмедя з лісу в поле; Насіла звіряча юрба  — Той  давить, другий  рве,  а третій  рогом  коле: Ведмедику прийшла черга  сумна, —