Григорий Сковорода – Українська байка (страница 13)
Що ніби ті суди розтринькали їх мед,
І марно нас, панів вельможних, турбували,
Зате же приказали:
Узять з обох в войськовий скарб пені,
В примір іним, а їм в карання,
Що важив весь той мед, як ка’ їх показання».
Од тяжби, од позвів нас, Боже, сохрани!
Для згоди між собой найгіршая порада
Все-таки краща, чим в суду найлучша звада.
СОРОКА
Якось із Києва в село
У глуш Сороку занесло.
Там, бавлячись у панства,
Вона набралася і гордування, й чванства,
І пісні сільських птах на сміх вчала гудить:
— Ну як співає Щиглик?
Дже тільки що пищить;
Усе по-старому; а Шпак, а жовтий Чижик, —
Теж все по-давньому, кат знає як свистить.
Ось Соловей... таки б... дак що ж, одно знай тягне,
Теж все по-старому, аж гай од пісні в’яне:
Якуюсь вічную веремію плете...
По-новому у нас тепер зовсім не те. —
І тільки хто начне співати,
Зараз утне перекривляти,
Що духу є, кричить,
Щоб пісню заглушить...
— Да годі ж пасквиться, всетямлющая пані, —
Казали Птахи їй. — Чим маєш так гудить,
На ділі докажи дотепи незвичайні:
Які там новії у співах типики?
— Ну, добре, слухайте, — казала їм Сорока. —
Навчіться, грубії лісовики. —
Надулася й втяла свої:
— Скрики, скрики! —
Почувши піснь таку назграбную хвастухи,
Співаки гарнії заткнули ухи.
Нейзгірше сей брехливой птиці
Чимало жевжиків, урвавшись із столиці
Вони до нас в святую глуш,
Набрешуть на вербині груш.
А ми посміємось тихенко з ледащиці
Да знов собі байдуж.
РИСЬ ДА КРІТ
Колись-то Рись надибала Крота
Да так його гудила:
— Не бачиш пики дальш із своего кута;
Сліпець! І хата що твоя? Могила.
Вкруги тебе все вічний мрак,
Зарившися, нидиш, як той гробак;
А я вкруги на кілька гонів
Все бачу, ніби на долоні;
Бідашного тебе мні жаль.
Послухай, що явля мні висота і даль:
За хмарой, на скалі, орел ягня шарпає,
Ген шуляк знов там туркота дзьобає,
Ось злючий тхір
Убрався у дробиний двір,
Качки із кучі давить;
Ось кіт-понура там вомісто пацюків,
Хазяйськую худобу щоб надбавить
(Се дякує за хліб), жре в будці голубів;
Геть-геть в бору ведмідь роззяяв пасть багрову,
Шарпає бідную корову;
Ген заєць-неборак попавсь під ніж ловцю, 
