Їдного Ягняти.
Та і каже, що: — Не дам,
Не мої Ягнята,
А от онде тато їх,
Попроси у тата!
Пішов Вовк до Барана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Ягня яке дати.
А той тільки вгору гоп!
Як тріснув рогами —
Так старого й покотив
Догори ногами!
Підійнявся старий Вовк,
Ледве що плететься,
Аж дивиться: із Лошам
Кобила пасеться.
Підійшов він і туди,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
В Кобили Лошати.
Та і каже, що: — Не дам!
Не моє Лошатко,
А от, — каже, — на горі
Ходить його татко!
Вовк до Огиря іде,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.
А той каже йому: — Стій!
Пораджуся мами. —
Обернувся, як кресне
Вовка копитами!
Аж на гони старигань
Полетів до лиха,
Покотився разів п’ять,
Підійнявся стиха.
Іде далі старий Вовк,
Ледве що плететься,
Аж з Пацятами Свиня
На горі пасеться.
Іде, бідний, і туди,
Став на задні п’яти,
Просить собі на обід Їдного
Пацяти.
Та і каже, що: — Не дам!
Не мої Пацята,
А он, — каже, — попроси,
Коли хочеш, тата.
Вовк іде до Кабана.
Став його благати,
Щоби йому на обід
Поросятко дати.
А той його примостив
Задом над скалою
Та спереду як турнув
Вовка головою!
То так бідний старигань
З гори й покачався...
І лежав він та й лежав,
Далі обізвався:
— Отак, — каже, — коли хоч
Що-небудь робити,
То до батька не ходи
Поради просити!
