Григорий Сковорода – Українська байка (страница 123)

— От бач,  один  проліз щасливо — Ну,  ще! — Дем’ян благає знов. — Ой,  схаменися, друже  милий! — Аж стогне Клим. — Немає сили, Я намоловся досхочу... Не  силуй, братику, бо утечу! — Нехай наш  ворог  утікає!  — Дем’ян товче  своє.  — Он  на весіллі  тісно  як  буває, А прийде старшина — і місце  є... Щоб вовка ми  у лісі не боялись — Голубчику, ковтни ти старшину!.. — Мірошники зареготались. — Для  тебе,  — каже  Клим, — ковтну, — І ще ум’яв  один  вареник. — Ну,  се вже,  — каже, — побіденик, Всі заставки запер, Хоч хто не влізе  вже  тепер. — А може, хоч звершечку ляже?  — Дем’ян йому  лукаво  каже, Вареничок узяв І на тарілочку поклав. — Послухай, — каже  Клим, — ти справді вже  глузуєш! Схотів, щоб  я п’ятами накивав?.. — Тривай! — гуде Дем’ян. — Недобре шеретуєш! — І хапнув  Клима за рукав... Схопився Клим і дременув із хати І у Дем’яна годі гостювати. І переказував Дем’ян, і сам  просив, А Клим і слухать  не хотів. Се байка вам,  писаки, Письменства рідного невдатні раки! Не  пхайте  через  лад тулеників своїх, Коли не хочуть  їх, Коли, мовляв, дороги їм не гладять, Бо  часом і вони  завадять І одіб’ють мирян, Як  ті вареники, що  пхав  Дем’ян.

ЯСЛА 

Був  на селі  козак Кирило Яловець, Щасливий, дякуючи долі: Хазяйство добре  мав  і повний гаманець, Всього  було  доволі; І ще одно  він  щастя мав  — Розумну жінку  Бог  послав; Без  неї  чоловік — неначе блин  без масла, Як  примовляє кум  Гордій. От заходився раз  Кирило мій Плести у хаті ясла. На  що,  на що  — на се дотепний був, Ще  і лози  червоної добув, Щоб виплітать уперемежку І на краях  зробить мережку. Радіє  він  — плете, Не  думає  про  те, Що  ясла  будуть на півхати — Такі,  що  й в двері  не пропхати. Він,  може  б, так  і не робив, Та хтось  із-за  угла мішком його  прибив. — От ясла  втяв! Таких  ніхто  не має! Чи  так?  — у жінки він  питає. А Мотря каже:  — Так-то так, Та тільки  з хати  як?  — Кирило засміявсь: — Ми  знайдемо дорогу! Покличем кума  на підмогу. —