Григорий Сковорода – Українська байка (страница 119)

Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака Вовк  і наш  Сірко-собака, Що  із села  помандрував у ліс І розбишакою зробився, — З людьми, чи що,  не вжився. Побратались вони, щоб  по-сусідськи жить, Ніколи шкоди не чинить; Умовились гуртом  робити Облаву  потайну І, хто добуде  що, — все нарівно ділити; Лев був за старшину. Улучив  Лис  годиноньку щасливу, У верболозі притаївсь І якось там  козу  дурну  і полохливу Піймати умудривсь. Упоравсь молодець проворний І звістку  другим  дав як  слід; Зраділи всі,  що  Лис такий моторний, Що  буде їм вечеря і обід. Не  гаючись, вони  зійшлись на гору, І каже  Лев: — Я зараз  поділю; Глядіть, щоб  не було  ніякого тут спору, Бо  перекору не терплю! Беру  я першу четвертину, — По  уговору  — се моя; І другу теж собі  кладу  частину, Бо  хто між  вами  дужчий? — Я! І третю  слід мені... Не  мовте  ні словечка: Я — Лев,  а не плоха  овечка! Четверту ж хто торкне або  нюхне, Той  знатиме, як  дратувать мене!..  — І очі витріщив, і грива  стала  диба: Ану,  мов,  огризнись... «Нехай тобі  і озеро, і риба», — Подумали усі — та й розійшлись. І я там  був,  і придивлявся, І кривду  вилаять хотів,  — Лев заричав, а я злякався І приказку десь  загубив.

КУНДЕЛЬ

У полі  тихому  жив  у норі  Хом’як; На  самоті скучав  він,  неборак! Подивиться кругом — багато  поля Комусь дала  щаслива доля; І глянуть весело, і любо  походить, Не  те що  у норі  сидіть. Он двір  стоїть  багатиря гладкого, Неначе городок; Чого  нема  у його? Будинок і садок... Надумався Хом’як себе  розвеселити — І насадив маленький квітничок. Порозцвітали гарно  квіти: Нагідочки, красолі і мачок, Барвінок стелиться, і рута зеленіє; Подивиться Хом’як — аж серденько радіє. Де взявся Кундель із двора... Гасаючи по полю, — Бодай би він  не знав  добра, — Накинувся на тиху долю. — А що  се ти тут наробив? А нащо квітничок розвів? — Загавкав Кундель навіжений. Аж затрусивсь Хом’як смиренний: За що,  про  що,  чого  напав?..