Григорий Сковорода – Українська байка (страница 118)

КІТ І БАБА

У одному селі  була Весела  Баба  Шелестиха. — Аби я добренько жила, А більш  копи не буде лиха! — Шуткуючи, було,  і скаже, і моргне: — Дивіться на мене!  — Всім  весело, як  Шелестиха скаче, — Не  треба  нам  того,  хто плаче, Сльозами коровай не бгать... Весела  Баба, що  казать! Раз  на святках пішла куму  провідать, Погостювать і пообідать, В беседі  серце  звеселить, Дулівочки попить, А на потуху Варенуху. Оставсь у хаті Кіт  хазяйнувать Щоб мишам волі  не давать; Сидів  він  цілий день  під лавою  даремно, Аж покіль стало  темно, А бісова  мишва ніде  не шелестить; Розсердивсь на таку  дурницю, Нюхнув угору — щось  пахтить; Він  скочив на полицю І з миски ковбасу під припічок поніс; «Жди  тих мишей, — подумав, — хай їм біс! Се,  певно, корисніше буде, Недаром же смакують люде...» Аж двері  рип  у хату із сіней  — Вернулась Баба  із гостей; Як  глянула — аж здивувалась, Не  думала, не сподівалась, Щоб збожеволів Кіт, — Хіба пристріт! Швиденько свічку  засвітила, Сама  на лаві  сіла; Під  припічком мурло  сидить, А Баба  головою хить  та хить І ну хазяїна журити: — Так  от як  ти почав  робити! За те, що,  жив  в теплі,  в добрі... Гай-гай! Сміятимуться кури, Кричатимуть в дворі: Ледащо Кіт,  злодюга мурий, Знущається над  Бабиним добром... Його із хати  помелом!.. — А Кіт  ковбаску уминає, Неначе й не до його  річ. Бабуся знов:  — І сорому немає! Ковбаски захотів... який панич... Се не панич, се чортова нахаба, Се капость, се розор, а не користь... — Дудукає п’яненька Баба, А мурий  їсть собі  та їсть. Що  ж помоглось од Бабиної казки? Занапастив кільце ковбаски, До половини, може, з’їв, А то порвав і розкришив. До прикладу я хочу так  сказати: Де треба  настрашить, там  нічого  в кутку, Як  кажуть, прясти на тонку І теревені розпускати.

ЛЕВ НА ОБЛАВІ

Жили у гущині глибокого байрака