Григорий Сковорода – Українська байка (страница 116)

— Тривайте, прийдуть празники — І ваша  славонька минеться: Хазяйка побере за вас коповики; Поопадають ваші  роги Наперекір старовині, Лежатимете ви на черені Між  стравою, задравши ноги. Сказав би байку  ще не так, Та мій  язик  примовкнуть мусить: Буває, вискочить гусак, Почне сичать, та ще й укусить.

ХМЕЛИНА  І ЛОПУХ

У одному хорошому садочку, Геть-геть аж у куточку, Стирчав Кілок між  Лопухом, А по йому  Хмелина повилася І гарно  так  з ним  обнялася, Неначе дівчина з хорошим козаком. — З тобою  ми,  коханий мій  Кілочку, Зустрілися у добрий час, Довіку  житимеш у тихому  садочку, Нехай всі дивляться на нас,  — Зеленая Хмелина розмовляє І на Лопух  спесиво поглядає, А той  сміється у кутку, Бо  чув не раз  брехню таку; Хоч і Лопух,  а, мабуть, знає, Що  здача  козирів міняє. Прийшов Хазяїн, висмикнув Кілок І посадив дубок, Нехай, мов,  буде у садочку. Хмелина пісеньку таку Приспівує дубку: — Здоров, козаченьку Дубочку, Порадонько моя! А як  же ждала  я! Тепер зрадіє  наш  садочок... — І повилася на Дубочок. Лопух  не втерпів, обізвавсь: — А що,  Хмелинонько, уже не жаль  Кілочка? Недавнечко у тебе  красувавсь, Тепер прилипла до Дубочка... — Хто б, хто гарчав, А ти б мовчав, — Одрізала йому  Хмелина: — Сухий  Кілок як  пень  стирчить, А се ж таки  жива  дубина — Росте  і шелестить. Так  в світі  хитрая людина Усюди  в’ється, як  Хмелина, Чи  то кілок, Чи  то дубок, Усе,  мов,  пригодиться, Аби було  на кого  виться.

СИЛА

Щоб хуторну  хандру  прогнати, Один  вигадливий Панок Задумав до себе  розумних наскликати І світом  мудрості розбуркать свій  куток. На  раду він  покликав Кума, Бо  між  розумними то був найкращий цвіт: Він  і мовчить розумно, і розумно дума, Бо  знав  людей  і бачив  світ. Приїхав Кум  — і почали судити. — Отак  і так,  — Пан каже, — хочу я;