Григорий Сковорода – Українська байка (страница 114)

А щоб  не чванилась кумпанія погана, Усіх покидав за вікно. Розбите золото — скрізь золото воно, А череп’яна чвань  — довіку  череп’яна.

ОРАЧІ І МУХА

У полі  Орачі  на ярину орали, І Муха  там  була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла,  і пила, Бо  звикла змалечку кохаться у чужому. Надвечір Орачі  верталися додому, І Муха  там  на розі  у вола. Зустрівсь Комар на лузі край  села Та й каже  сміючись: — Добривечір, сестричко! А ти вже  тут чого,  моя  перепеличко? Кума  чи родичка кому? — А та йому: — Бов, бов! Раденький, що  дурненький! Хоч довгий ніс,  та розум  коротенький, Бо  комарі не сіють  і не жнуть... Ти роздивись: у полі  ми  орали, Раненько почали, ввесь  день  не оддихали, Тепер додому  час,  з вечерею нас  ждуть. Ми  й між  людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб  бачили і їх: І ми,  мов,  тут — турбуємось і дбаєм!

ЛИСИЦЯ Й ВИНОГРАД

Прибігла раз  Лисичка у садок; Вподобавсь дуже їй привітненький куток  — І гарно  погулять, і любо  подивиться, То тим,  то сим  там  можна поживиться. Глядить — На  тичках  виноград висить, Густесенько, аж тички нахиляє. «От,  — дума,  — снідання смачне; Усяка  ягідка  неначе привітає, Неначе каже:  їж мене». Та от біда яка:  відкіль  вона  не гляне, Де не зопнеться, — не достане; Облизує роток — Хоч би десяток ягідок. — Бач, — каже, — люди  як  хитрують, Неначе носом чують... — А на вершечку поравсь Горобець: Усюди  він,  проворний молодець, Примазаться уміє  на дурничку, — На  те вже  вдавсь. Побачив він  Лисичку І зараз  обізвавсь: — Здоровенька була,  Лисичко! Поласуй з нами, молодичко! А виноград же то який! У вашому гаю не виросте такий!.. — Лисичка думає:  цвірінькало ти сучий, Без  тебе  знаю  я...  — Ні,  — каже, — нам  не йде, Кислючий-прекислючий — Оскома нападе!  — Розсердилась вона  і подалась додому, Жалкуючи, що  бігла  по-дурному. Так  завидющий чоловік На  брехні  верне  свій  язик; Чого  не втне  чи не достане — Усе погане.

ТІНЬ І ХЛОПЧИК