Фрэнк Херберт – Капітула Дюни (страница 58)

— Натомість має жадобу влади?

— Нарешті ти поставила слушне питання. — Коли вона не відповіла, він сказав: — Mater Felicissima.

Назвав її древнім терміном для членів Ради Бене Ґессерит. Найщасливіша Мати.

Вона знала, чому він так зробив, і відчувала, що це слово викликало бажаний ефект. Тепер вона твердо тримала рівновагу. Ментатка, Превелебна Мати, оповита могалятою її власної Агонії прянощів — зв’язку добромисних Інших Пам’ятей, що захищають її від домінування зловмисних предків.

«Звідки він знав, як це зробити?» Таке питання поставив би кожен спостерігач по той бік комунікаторів. «Та звичайно! Тиран раз у раз навчав його цього. І що ми тут маємо? Що це за талант, який зважується використовувати Мати Настоятелька? Небезпечний, так, але куди цінніший, ніж я припускала. На богів, створених нами самими! Є він знаряддям, що має нас звільнити?»

Яким він був спокійним. Знав, що піймав її.

— В одному із життів, Белл, я відвідав ваш дім Бене Ґессерит на Валасі ІХ і розмовляв там із однією з твоїх праматерів, Терцієм Ейлін Антеак. Хай вона буде твоїм проводирем, Белл. Вона знає.

Беллонда відчула знайомі легенькі поштовхи у свідомості. «Звідки він знає, що Антеак була моєю праматір’ю?»

— Я рушив на Валах ІХ за наказом Тирана, — сказав він. — О, так! Я часто подумки називав його Тираном. Моїм наказом було ліквідувати ментатську школу, про яку ви думали, що зуміли її приховати.

Втрутилася Антеак з паралельного потоку: «Зараз я покажу тобі подію, про яку він каже».

— Задумайся, — продовжив він. — Я, ментат, був змушений ліквідувати ментатську школу, що навчала людей так само, як навчено мене. Я, звичайно, знав, чому він віддав такий наказ, і ти теж знаєш.

Відомості з паралельного потоку полилися крізь її свідомість: Орден Ментатів, заснований Гілбертусом Албансом, тимчасовий притулок у Бене Тлейлакс, що сподівалися долучити їх до тлейлаксанської гегемонії; поширився у вигляді незліченних «шкіл-насінинок», придушених Лето ІІ, оскільки вони творили ядро незалежної опозиції; поширився в Розсіянні після Голодних Часів.

— Він тримав кількох кращих учителів на Дюні, але питання, перед яким ставить тебе Антеак, стосується іншого. Куди пішли ваші Сестри, Белл?

— Ми ще не маємо змоги довідатися, чи не так? — Вона глянула на його консоль з новим усвідомленням. Рішення блокувати такий розум було помилковим. Якщо вони мають його використовувати, то мусять робити це на повну силу.

— До речі, Белл, — сказав, коли вона підвелася, щоб вийти. — Всечесні Матрони можуть бути порівняно нечисленною групою.

Нечисленною? Хіба ж він не знав, що вони мали жахливу численну перевагу над Сестринством, захоплюючи планету за планетою?

— Усі числа відносні. Хіба ж у Всесвіті є щось насправді недвижиме? Наша Стара Імперія може бути останньою фортецею для них, Белл. Місцем, де вони можуть сховатися і спробувати перегрупувати сили.

— Ти вже натякав на це раніше… Дар.

«Не Матері Настоятельці. Не Одраде. Дар». Він усміхнувся.

— Можливо, ми зуміли б допомогти зі Скителі.

— Ми?

— Мурбелла — зі збором інформації, я — з її оцінкою.

Йому не сподобалася посмішка, яку ця пропозиція викликала у Беллонди.

— Що саме ти пропонуєш?

— Дозволимо нашій уяві вільно блукати й відповідно формувати наші експерименти. Яка була б нам користь навіть із не-планети, якби хтось міг пробитися крізь щит?

Вона глянула на хлопця. Айдаго знав її підозри про те, що башар бачив не-кораблі? Звісно! Ментат з його здібностями… шматочки і латки, поєднані в майстерну проєкцію.

— Щоб закрити бодай наполовину придатну для життя планету, потрібна вся енергія сонця G-3. — Погляд, який вона йому кинула згори вниз, був дуже сухим і дуже холодним.

— Ніщо не виключено в Розсіянні.

— Але не в межах наших теперішніх можливостей. Маєш щось не таке амбітне?

— Перегляньте генетичні маркери в клітинах ваших людей. Шукайте спільні схеми в Атрідівському спадку. Там можуть існувати таланти, про які ви навіть не здогадуєтеся.

— Твоя новаторська уява надто кидається туди-сюди.

— Від сонць G-3 до генетики. Можуть існувати спільні фактори.

«Звідки ці безумні припущення? Не-планети і люди, для яких щити від ясновидіння є прозорими? Що він робить?»

Не лестила собі, вважаючи, наче він промовляв лише до неї. Були ще й комунікатори.

Він зберігав мовчання, недбало перекинувши руку хлопцеві через плече. Вони обидва стежать за нею! Виклик?

«Будь ментатом, якщо зумієш!»

Не-планети? Зі зростанням маси об’єкта енергія, потрібна для обнулення гравітації, перетне порогові межі, зіставні з простими числами. Не-щити зустрінуться зі ще більшими енергетичними бар’єрами. Величезне наростання за експонентою. Айдаго припускав, що хтось у Розсіянні міг знайти спосіб обійти цю проблему? Вона спитала його.

— Іксіани не збагнули суті уніфікаційної концепції Гольц­мана, — сказав він. — Вони її використовують як теорію, що діє навіть тоді, коли ти її не розумієш.

«Чому він переводить мою увагу на технократію Ікса?» Іксіани втикали пальці у надто багато пирогів, щоб Бене Ґессерит їм вірили.

— Тобі не цікаво, чому Тиран не придушив Ікса? — спитав він. А коли вона й далі витріщалася на нього, додав: — Він лише тримав їх у шорах. Був зачарований ідеєю людини та машини, нерозривно між собою пов’язаних, коли кожен випробовує межі іншого.

— Кіборги?

— Зокрема.

Невже Айдаго не знає, скільки відрази до машин зосталося після Батлеріанського Джигаду навіть серед Бене Ґессерит? Тривожно! Так можна призвести до конвергенції їх обох — людини й машини. Зваживши на обмеження машини, це був стислий опис іксіанської короткозорості. Айдаго каже, що Тиран підтримував ідею машинного інтелекту? Безглуздя! Вона відвернулася від нього.

— Ти занадто швидко йдеш, Белл. Тобі слід більше поцікавитися імунітетом Шіани на сексуальне пов’язання. Молоді чоловіки, яких я посилаю до неї для шліфування, не мають сліду імпринтингу, вона теж. Однак жодна Всечесна Матрона не є сильнішою за неї адепткою.

Тепер Беллонда розгледіла цінність, яку Одраде вбачала в цьому гхолі. «Безцінний! А я могла його вбити». Ця близькість помилки викликала у неї жах.

Коли дісталася дверей, він знову її зупинив.

— Футари, яких я бачив на Гамму, — вони й справді полюють на Всечесних Матрон і вбивають їх? Мурбелла нічого про це не знає.

Беллонда вийшла, не озираючись. Усе, що вона сьогодні довідалася про Айдаго, зробило його ще небезпечнішим. Але їм доведеться жити з цим… поки що.

Айдаго глибоко вдихнув і глянув на здивованого Теґа.

— Дякую, що ти тут, і ціную те, що зберіг мовчання перед лицем великої провокації.

— Вона дійсно тебе убила б… правда?

— Якби ти не виграв для мене кількох перших секунд, мог­ла б це зробити.

— Чому?

— Має хибне переконання, наче я можу бути Квізац Хадерахом.

— Як Муад’Діб?

— І його син.

— Гаразд, тепер вона не заподіє тобі зла.

Айдаго глянув на двері, в які вийшла Беллонда. Перепочинок. Це й усе, що він здобув. Можливо, він більше не був лише гвинтиком чужих махінацій. Вони створили новий зв’язок, що може дозволити зберегти життя, якщо його вміло використати. Емоційна прив’язаність тут не фігурувала, навіть з Мурбеллою… чи з Одраде. У глибині душі Мурбелла не терпіла сексуального поневолення так само, як і він. Одраде могла послатися на древні узи Атрідівської вірності, та емоціям Превелебної Матері не можна довіряти.

Атріди! Він глянув на Теґа, помітивши, що незріле обличчя починає вже формуватися за родинним зразком.

Чого він насправді досяг з Белл? Йому більше не підсовуватимуть фальшивих даних. Він міг певною мірою покладатися на слова Превелебної Матері, забарвивши цю певність усвідомленням, що всі можуть помилятися.

«Я не сам у спеціальній школі. Тепер і Сестри у моїй школі!»

— Можна я піду пошукаю Мурбеллу? — спитав Теґ. — Вона обіцяла навчити мене битися ногами. Не думаю, що башар колись цього вчився.

— Хто ніколи цього не вчився?

Засоромлено похнюпившись:

— Я ніколи цього не вчився.