Фрэнк Херберт – Єретики Дюни (страница 74)

«Усе в ім’я модернізації».

Вафф позаду неї ворухнувся і прокашлявся.

Одраде не обернулася. Дві Сестри-охоронниці знали, що вона робить, і не відреагували й знаком. Дедалі сильніша нервозність Ваффа лише підтверджувала, що все йде як слід.

Одраде не відчувала, що все справді йде як слід.

Витлумачила краєвид за вікном як черговий тривожний симптом цієї тривожної планети. Як вона згадала, Туек не схвалював модернізації цього міста. Скаржився, що необхідно знайти якийсь спосіб стримати її та зберегти давні орієнтаційні пункти. Його наступник-лицепляс продовжував цю суперечку.

Наскільки схожим на Туека був цей новий лицепляс? Чи такі лицепляси думали самі, чи просто грали свої ролі за наказом Пана? Зоставалися вони безплідними, ці нові? Чим відрізнялися ці лицепляси від нормальних людей?

Усе, пов’язане з цим обманом, непокоїло Одраде.

Радники фальшивого Туека, цілковито втягнуті у змову, яку вони мали за «тлейлаксанську інтригу», говорили про публічну підтримку модернізації і відверто втішалися тим, що врешті доп’яли свого. Альбертус регулярно доповідав Одраде про все. Кожна нова доповідь усе дужче непокоїла її. Навіть очевидна покірність Альбертуса викликала в неї тривогу.

— Звичайно, вони не мають на увазі публічної підтримки, — казав Альбертус.

Одраде могла тільки погодитися. Поведінка радників свідчила про те, що вони мають могутню підтримку в середніх верствах священства, серед кар’єристів, що під час недільних вечірок не вагалися жартувати зі свого Розділеного Бога… серед тих, кого вдовольнив і умиротворив скарб, знайдений нею в січі Табр.

Дев’яносто тисяч довгих тонн! Піврічний урожай пустель Ракіса. Навіть одна третина цього була значним козирем при встановленні нового балансу сил.

«Хотіла б я ніколи тебе не зустріти, Альбертусе».

Вона прагнула пробудити в ньому того, хто дбає. А те, кого зробила з нього натомість, легко було розпізнати кожному, навченому за методом Міссіонарії Протектіви.

Підлабузливого плазуна!

Тепер уже не важило те, що спонукою його підлеглості була цілковита віра в її святий зв’язок із Шіаною. Ніколи раніше Одраде не замислювалася, як легко науки Міссіонарії Протектіви нищать людську незалежність. Мета, вочевидь, завжди такою й була: «Зроби з них послідовників, що відповідають нашим потребам».

Тиранові слова у таємному приміщенні не лише роздмухали її страх за майбутнє Сестринства.

«Заповідаю вам мій страх і мою самотність».

Крізь усю цю тисячолітню відстань він засіяв у ній сумніви так само певно, як вона засіяла їх у Ваффові.

Бачила Тиранові питання так, наче їх написано палючим світлом перед її внутрішнім зором.

«З КИМ ВСТУПАЄТЕ В СОЮЗ?»

Хіба ми не більше ніж таємне товариство? Як зустрінемо свій кінець? Зі зливною ямою догматів нашого власного творива?

Тиранові слова були випалені в її свідомості. Яка була «шляхетна мета» в тому, що робило Сестринство? Одраде майже чула глузливу відповідь Тарази на це питання.

«Виживання, Дар! Ось єдина шляхетна мета, якої ми потребуємо. Виживання! Навіть Тиран знав це!»

Можливо, навіть Туек знав це. І куди це його врешті-решт привело?

Одраде відчула непереборне співчуття до покійного Преосвященника. Туек був якнайкращим прикладом того, що може створити міцно згуртована родина. Навіть його ім’я було вказівкою: незмінне від Атрідівських часів на цій планеті. Предком-засновником роду був контрабандист, повір­ник першого Лето. Туек походив з родини, яка міцно трималася своїх коренів, кажучи: «У нашому минулому є дещо варте того, щоб його зберегти». Приклад цієї настанови для потомків не пройшов повз увагу Превелебної Матері.

«Та ти зазнав поразки, Туеку».

Модернізовані квартали за її вікном були свідченням цієї поразки — хабаром для тих елементів ракіанської спільноти, влада яких наростала. Елементів, заради підтримки і зміцнення яких так довго працювало Сестринство. Туек вбачав у цьому передвістя дня, коли він стане надто слабким політично, щоб запобігти наслідкам такої модернізації.

Коротший і оптимістичний ритуал.

Нові пісні на сучасніший лад.

Зміни в танцях. («Традиційні танці такі довгі!») А передусім — менше вилазок до небезпечної пустелі для молодих послушників із владних сімей.

Одраде зітхнула і глянула на Ваффа. Малий тлейлаксу закусив нижню губу. Добре!

«Прокляття, Альбертусе! Я радо привітала б твій бунт!»

За зачиненими дверима Храму вже йшли дебати про те, кому перейде пост Преосвященника. Нові ракіанці говорили про потребу «йти за духом часу». Мали на увазі: «Дайте нам більше влади!»

«Так було завжди, — подумала Одраде. — Навіть у Бене Ґессерит».

А все ж вона не могла позбутися думки: бідний Туек.

Альбертус доповів, що Туек саме напередодні своєї смерті й заміни лицеплясом перестерігав свою рідню, що вони можуть не втримати сімейного контролю над постом Преосвященника, коли він помре. Туек був кмітливішим і здогадливішим, ніж очікували його вороги. Його сім’я вже збирала в боржників кошти, накопичуючи ресурси для втримання основи влади.

І лицепляс на місці Туека багато чого досяг своїм мімічним спектаклем. Туекова сім’я ще не довідалася про підміну. Можна було повірити, що справжнього Преосвященника не замінено, таким добрим був цей лицепляс. Спостереження за лицеплясом у дії багато чого відкривало уважним Превелебним Матерям. Це, звичайно, було однією з причин, які змушували Ваффа корчитися й ухилятися.

Одраде різко обернулася і підійшла до Пана тлейлаксу. Час ним зайнятися!

Вона зупинилася за два кроки від Ваффа і глянула на нього згори вниз. Вафф із викликом зустрівся з нею поглядом.

— Ти мав досить часу, щоб обдумати своє становище, — звинуватила вона його. — Чого ж уперто мовчиш?

— Моє становище? Думаєш, ти дала нам вибір?

— Людина — це тільки камінець, кинутий у став, — процитувала вона фразу з його власних вірувань.

Вафф глибоко, з тремтінням зітхнув. Вона промовила належні слова, та що за ними приховувалося? Вони більше не звучали добре, злетівши з уст жінки-повінди.

Не дочекавшись відповіді Ваффа, Одраде продовжила цитату:

— А якщо людина — це тільки камінець, то всі її діла не можуть бути нічим більшим.

Одраде здригнулася від мимовільного тремтіння, що пройшло її тілом. Це викликало у сторожких Сестер-охоронниць вираз старанно замаскованого подиву.

«Чому цієї миті я подумала про слова Тирана?» — замислилася Одраде.

«ТІЛО Й ДУШУ БЕНЕ ҐЕССЕРИТ СПІТКАЄ ТА Ж ДОЛЯ, ЩО Й КОЖНЕ ІНШЕ ТІЛО Й КОЖНУ ІНШУ ДУШУ».

Ця скалка глибоко встромилася в неї.

«Як це я стала такою вразливою? — Відповідь негайно ж постала в її свідомості. — Атрідівський маніфест! Складання цих слів під пильним керівництвом Тарази відкрило в мені тріщину».

Чи була такою Таразина мета: зробити Одраде вразливою? Звідки Тараза знала, що можна знайти на Ракісі? Мати Настоятелька не лише не виявляла провидчих здібностей, а й схильна була уникати виявів цього таланту в інших. У рідкісних випадках, коли Тараза вимагала ясновидіння в самої Одраде, треноване око Сестри не могло не помітити, як неохоче вона це робила.

«А все ж вона зробила мене вразливою».

Чи було це випадковістю?

Одраде занурилася у швидку декламацію літанії проти страху. Кілька кліпань ока, та тим часом Вафф, вочевидь, ухвалив рішення.

— Ви хочете нас присилувати, — сказав він. — Але не знаєте, які сили залишили ми в резерві на таку мить. — Він здійняв рукави, показуючи, де були сховані дротикомети. — Це лише нікчемні іграшки порівняно з нашою справжньою зброєю.

— Сестринство ніколи в цьому не сумнівалося, — промовила Одраде.

— Чи між нами мусить дійти до насильницького конфлікту? — спитав він.

— Вибір за вами, — відповіла вона.

— Навіщо ж ви шукаєте конфлікту?

— Дехто хотів би побачити, як Бене Ґессерит і Бене Тлейлакс учепляться в горлянку одне одному, — сказала Одраде. — Наші вороги з радістю втрутяться, щоб позбирати уламки, коли ми достатньо ослабнемо в такому протистоянні.

— Ти проповідуєш згоду, та не даєш моєму народові простору для переговорів! Можливо, твоя Мати Настоятелька не надала тобі влади вести переговори!

Як спокусливо було б повернути це все в руки Тарази, яка цього й хотіла. Одраде глянула на Сестер-охоронниць. Обличчя обох були масками, які нічого не відображали. Що вони знали насправді? Чи зрозуміють вони, коли вона піде всупереч наказам Тарази?

— Ти маєш таку владу? — наполягав Вафф.

«Шляхетна мета, — подумала Одраде. — Вочевидь, Тиранів Золотий Шлях продемонстрував принаймні одну рису такої мети».

Одраде зважилася сама створити правду.