Фрэнк Херберт – Єретики Дюни (страница 62)

Барам мала й інші слабкості, не помічені її зверхницями. Дитина, прокинувшись уночі в туалет, могла спокусити Барам на тиху розмову. Наївні питання викликали переважно так само наївні відповіді, але інколи Барам передавала корисні знання. Навчила Таразу релакційного трюку.

Якось уранці одна зі старших дівчат знайшла Сестру Барам у купальні мертвою. Тремтіння нічної прокторки було симптомом фатальної вади, факту, важливого переважно для Розпорядниць схрещення та їхніх нескінченних записів.

Оскільки Бене Ґессерит зазвичай не планували повної «освіти самотньої смерті» аж до пізньої стадії навчання, Сестра Барам була першою покійницею, яку побачила Тараза. Коли Сестру Барам знайшли, її тіло частково лежало під умивальником, права щока притиснута до викладеної плитками підлоги, ліва рука вхопилася за каналізаційну трубу під раковиною. Упавши, намагалася підвестися, і смерть застала її за цією спробою, зафіксувавши в цьому останньому рухові як комаху, що застрягла в бурштині.

Коли тіло Сестри Барам перевернули, щоб його винести, Тараза побачила червоний слід на щоці, там, де вона була притиснута до підлоги. Денна прокторка пояснила цей знак із науковою практичністю. Кожен досвід може бути перетворений на дані, які ці потенційні Превелебні Матері включать пізніше до своїх аколітських «Розмов зі Смертю».

Трупні плями.

Тараза сиділа за столом Капітули, її відділяли від тієї події багато років, а все ж їй довелося вдатися до ретельно фокусованої сили концентрації, щоб відігнати цей спогад і, звільнившись від нього, перейти до праці, яка її чекала. Так багато уроків. Так страхітливо заповнена пам’ять. Так багато життів, що в ній зберігаються. Глянула на розкладену перед нею роботу, і це укріпило відчуття, що вона жива. Речі, які слід виконати. Вона необхідна. Тараза із запалом узялася за роботу.

Ця клята необхідність тренувати гхолу на Гамму!

Та цей гхола потребував такого. Знайомий ґрунт під ногами дає змогу відновити оригінальну особистість.

Рішення послати Бурзмалі на Гамму було мудрим. Якщо Майлс справді знайшов криївку… якщо він тепер вирине, то потребуватиме всієї допомоги, яку може здобути. Вона ще раз задумалася, чи настав час для ігор передзнання. Так небезпечно! Тлейлаксу попереджено, що може знадобитися новий гхола замість цього.

Приготувати до доставки.

Її думки повернулися до проблем Ракіса. Слід було уважніше стежити за цим дурнем Туеком. Скільки ще лицепляс зможе безпечно видавати себе за нього? Та не можна було й засуджувати рішення, ухвалене Одраде в розпалі дій. Вона поставила тлейлаксу у вкрай незручне становище. Лицепляс може бути демаскований, а це викличе проти Бене Тлейлакс бурю ненависті.

Гра, закладена у проєкті Бене Ґессерит, стала тепер дуже делікатною. Вони поколіннями манили ракіанське священство принадою союзу з Бене Ґессерит. Та зараз! Тлейлаксу мусять вирішити, що замість священників обрано їх. Одраде запланувала троїстий союз: нехай священники вважають, що кожна Превелебна Мати складе Клятву служіння Розділеному Богові. Священнича Рада аж заїкалася б, утішена цією перспективою. Тлейлаксу, вочевидь, розгледіли б шанс монополізувати меланж, контролюючи єдине незалежне від них джерело.

Стук у двері сповістив Таразу, що прийшла аколітка з чаєм. Таким було постійне розпорядження, якщо Мати Настоятелька працювала допізна. Тараза глянула на настільний хронометр. Іксіанський пристрій, настільки точний, що міг відхилитися в той чи той бік лише на секунду за століття. 1:23:11 після півночі.

Вона відгукнулася, покликавши аколітку. Дівчина, білявка з пильними холодними очима, ввійшла і схилилася, щоб викласти біля Тарази вміст своєї таці.

Тараза проігнорувала дівчину, дивлячись на роботу, розкладену на столі. Стільки треба зробити. Праця важливіша за сон. Але боліла голова, і вона відчувала характерне приголомшення, якщо не розумове отупіння. З цього зрозуміла, що чай не надто їй допоможе. Довела себе до мозкового виснаження, слід його усунути, а то вона не зможе навіть встати. Її плечі та спина пульсували.

Аколітка зібралася виходити, але Тараза дала їй знак почекати.

— Прошу, Сестро, помасажуй мені спину.

Вмілі руки аколітки повільно розминали затиснуті місця на Таразиній спині. Добра дівчина. Ця думка викликала в Тарази усмішку. Звісно, що добра. Матері Настоятельці можна було виділити тільки найкращу.

Після відходу дівчини Тараза сиділа мовчки, глибоко замислившись. Так мало часу. Вона шкодувала за кожною хвилиною, відданою сну. Та годі було його уникнути. Врешті-решт, тіло виконає своє нагальне бажання. Вона змусила себе так перенапружитися, що тепер доведеться кілька днів відновлювати сили. Залишивши чай, Тараза встала й пішла коридором до своєї маленької спальної келії. Віддала нічній варті наказ розбудити її об одинадцятій годині і, повністю одягнена, вклалася на тверде ліжко.

Потихеньку відрегулювала дихання, ізолювала чуття від усього, що могло б їх розпорошити, ввійшла у проміжний стан.

Сон не приходив.

Вона знову повторила всю процедуру, а сон знову втік від неї.

Тараза довго так пролежала, нарешті зрозумівши, що жодна доступна техніка не дасть їй змоги заснути. Проміжний стан може повільно все виправити. Та тим часом її мозок продовжував інтенсивно працювати.

Вона ніколи не вважала ракіанське священство центральною проблемою. Священники вже зв’язані релігією, за посередництвом релігії можна ними й маніпулювати. Вони вбачали в Бене Ґессерит переважно силу, що може підкріпити їхній догмат. Хай думають так і далі. Ця принада їх засліпила.

Клятий Майлс Теґ! Три місяці мовчання і жодного втішного рапорту від Бурзмалі. Обвуглена земля, сліди зльоту не-корабля. Куди міг подітися Теґ? Гхола може вже бути мертвим. Теґові ніколи раніше такого не траплялося. Стара Надійність. Тому вона його й вибрала. А ще за його військові вміння і схожість на старого Герцога Лето — усе це, що вони в ньому підготували.

Теґ і Люцілла. Ідеальна команда.

Якщо гхола не мертвий, то чи він у межах їхнього доступу? Чи не захопили його тлейлаксу? Або нападники з Розсіяння? Багато варіантів. Стара Надійність мовчить. Чи було його мовчання посланням? Якщо так, то що він намагався сказати?

Шванг’ю та Патрін мертві, довкола подій на Гамму витає запах змови. Чи могли Теґа підіслати вороги Сестринства, давно вже підсадити до них? Ні, це неможливо! Його сім’я є доказом проти таких підозр. Теґова донька у їхньому родинному домі приголомшена так само, як усі інші.

Три місяці й жодного слова.

Обережність. Вона попереджала Теґа, що він мусить вдатися до найбільшої обережності, захищаючи гхолу. Теґ розгледів знач­ну небезпеку на Гамму. Останні звіти Шванг’ю прояснили це.

Куди Теґ і Люцілла забрали гхолу?

Де вони здобули не-корабель? Змова?

Розум Тарази кружляв навколо глибоких підозр. Це робота Одраде? То хто з нею у змові? Люцілла? До того короткого побачення на Гамму Одраде й Люцілла ніколи не зустрічалися. Чи зустрічалися? Хто схилявся над Одраде й шепотівся з нею, дихаючи тим самим повітрям? Одраде ніколи не показувала, що вони знайомі, та хіба це доказ? Вірність Люцілли ніколи не викликала сумнівів. Вони обидві досконало діяли згідно з призначенням. Та саме так і чинили б змовниці.

Факти! Тараза відчувала голод фактів. Ліжко під нею затріщало, ізоляція чуттів зруйнувалася, розбита тривогами і звуками власних її рухів. Тараза змирилася з тим, що нічого не надумає, і знову приготувалася до розслаблення.

Розслаблення, а потім сон.

Крізь її свідомість, затуманену втомою, пролітали кораблі з Розсіяння. Загублені поверталися на своїх незліченних не-кораблях. Чи не там Теґ знайшов корабель? Вони якомога непомітніше вивчали цю можливість, і на Гамму, і деінде. Тараза спробувала лічити уявні кораблі, але вони не хотіли вишикуватися у сякому-такому порядку, потрібному, щоб заснути. Хоча Тараза непорушно лежала на своєму ліжку, напруга її не покидала.

Найглибші шари свідомості намагалися щось їй передати. Втома блокувала цей спосіб комунікації, та ось вона припіднялася, цілком прокинувшись.

Тлейлаксу спілкувалися з людьми, які поверталися з Розсіяння. З цими розпусними Всечесними Матронами та з поворотцями з Бене Тлейлакс. Тараза відчула, що за цими подіями приховується спільний взірець. Причина, що змусила Загублених повернутися, не була простою цікавістю до свого коріння. Інстинктивне прагнення об’єднати все людство саме собою не є достатнім, щоб повернути їх назад. Всечесні Матрони явно прибули сюди із завойовницькими замірами.

Та що, як тлейлаксу, які вирушили в Розсіяння, не взяли з собою таємниці аксолотлевих контейнерів? Що тоді? Меланж. Блудниці з оранжевими очима, вочевидь, використовували невідповідний замінник. Люди Розсіяння могли не розв’язати загадки тлейлаксанських контейнерів. Мусили знати про них і намагатися їх відтворити. Та якщо їм не вдалося — меланж!

Вона почала обдумувати таку побудову.

Загублені вичерпали запас меланжу, взятий їхніми предками в Розсіяння. То які джерела у них були тут? Черви Ракіса й оригінальні контейнери Бене Тлейлакс. Блудниці не зважилися б виявити, що їх цікавить насправді. Їхні предки вірили, що червів не можна перемістити. Чи можливо, щоб Загублені знайшли відповідну планету для червів? Звичайно, можливо. Для замилювання очей вони могли почати переговори з тлейлаксу. А справжня їхня мета — Ракіс. Чи навпаки.