Фрэнк Херберт – Єретики Дюни (страница 64)
— Я не послав би Патріна на певну смерть.
— Окрім певного випадку?
— Патрін зробив це сам. Міг так зробити, якщо план його, а не… мій. Він міг це зробити, щоб захистити мене, щоб ніхто не розкрив цього плану.
— Як Патрін міг викликати не-корабель так, щоб ти цього не знав?
— Патрін уродженець Гамму. Його родина жила там з часів Ґ’єді Прайм.
Тараза заплющила очі, відвернула голову від Бурзмалі. Тож Бурзмалі пішов тими ж стежками, що й вона у своїх думках.
— Чи міг Патрін установити таємний контакт із родиною і давніми друзями?
— Ми перевірили кожен контакт, який зуміли знайти.
— Можеш не сумніватися, що ви знайшли не всі.
Бурзмалі знизав плечима.
— Звісно, ні. Я й не виходив з такого припущення.
Тараза глибоко вдихнула.
— Повертайся на Гамму. Візьми з собою стількох помічників, скільки тобі може виділити наша Безпека. Скажи Беллонді, що це мій наказ. Мусиш ввести своїх агентів у кожну сферу життя. Довідайся, кого знав Патрін. Хто з його родичів ще живий? З друзів? Витягни з них інформацію.
— Це викличе сум’яття, хай якими обережними ми будемо. Довідаються інші.
— Цьому нічим не зарадиш. І Бурзмалі!
Він уже був на ногах.
— Так, Мати Настоятелько?
— Ці інші шукачі. Ти мусиш їх випередити.
— Можу я використати навігатора Гільдії?
— Ні!
— Як же тоді…
— Бурзмалі, що, як Майлс, Люцілла й наш гхола досі на Гамму?
— Я вже казав тобі, що не вірю в їхній відліт на не-кораблі!
Під час довгої паузи Тараза пильно оглядала чоловіка, що стояв у ногах її ліжка. Навчений Майлсом Теґом. Улюблений учень старого башара. Що підказував Бурзмалі його натренований інстинкт?
— Так? — тихо підігнала вона його.
— Гамму була колись Ґ’єді Прайм, оселею Харконненів.
— Що ти хочеш цим сказати?
— Вони були багатими, Мати Настоятелько. Дуже багатими.
— І?
— Достатньо багатими, щоб таємно облаштувати не-кімнату… навіть велику не-кулю.
— Немає жодних записів про це! Ікс ніколи й не натякав на щось подібне. Навіть не досліджували Гамму на…
— Хабарі, купівлі через треті руки, численні перевантаження з корабля на корабель, — зауважив Бурзмалі. — За Голодних Часів настала тотальна руйнація, а раніше були всі ці тисячоліття Тирана.
— Коли Харконнени тримали голови опущеними або ж утрачали їх. А все ж я припускаю таку можливість.
— Записи могли бути втраченими, — промовив Бурзмалі.
— Не нами чи іншими урядами, які вижили. Що спонукало тебе до таких міркувань?
— Патрін.
— Ах.
— Якби щось таке існувало, уродженці Гамму могли б про це знати, — швидко сказав Бурзмалі.
— Скільки їх могло б про це знати? Думаєш, вони зберегли б таку таємницю впродовж… Так! Розумію, про що ти. Якщо це була таємниця родини Патріна…
— Я не посмів розпитати про це жодного з них.
— Але якби ти глянув… не привертаючи нічиєї уваги…
— Те місце в горах, де зосталися сліди не-корабля.
— Для цього ти мав би вирушити туди особисто!
— Це було б дуже складно приховати від шпигунів, — погодився він. — Хіба що я вирушив би з дуже малими силами й начебто з іншою метою.
— З якою іншою метою?
— Поставити там поховальний знак на пам’ять про мого старого башара.
— Заодно показавши, що ми віримо у його смерть? Так!
— Ти вже попросила тлейлаксу вислати наступника нашого гхоли.
— Це був лише застережний захід, що не мав нічого спільного з… Бурзмалі, це вкрай небезпечно. Сумніваюся, що зможемо ошукати тих людей, які стежитимуть за тобою на Гамму.
— Мій траур і скорбота тих, кого я візьму з собою, будуть драматичними і правдоподібними.
— Правдоподібність не обов’язково переконає пильного спостерігача.
— Не довіряєш моїй вірності та вірності людей, яких я візьму з собою?
Тараза стисла губи, задумавшись. Нагадала собі, що незламна вірність — це те, що вони навчилися удосконалювати, взявши за взірець Атрідів. Як створити людей, що відзначаються найвищою відданістю. Бурзмалі та Теґ були добрими прикладами.
— Це може спрацювати, — погодилася Тараза. Замислено дивилася на Бурзмалі. Улюблений учень Теґа може мати рацію!
— То я піду, — сказав Бурзмалі і обернувся до виходу.
— Хвилину, — зупинила його Тараза.
Бурзмалі повернувся.
— Введіть собі якомога більше шеру, геть усі. Якщо ж вас полонять лицепляси — ці нові! — мусите спалити собі голови чи розтрощити їх на друзки. Вдайтеся до необхідних заходів обережності.
Раптово протвережений вираз обличчя Бурзмалі заспокоїв Таразу. Якусь мить він собою гордився. Краще придушити цю гординю. Він не повинен бути легковажним.
***
Ми здавна знаємо, що наш вибір — як свідомий, так і несвідомий — може впливати на об’єкти нашого чуттєвого досвіду. Це доведений факт, який не вимагає, аби ми вірили у якусь внутрішню силу, що сягає поза нас і торкається Всесвіту. Я маю на увазі прагматичний зв’язок між вірою і тим, що ми ідентифікуємо як «дійсне». Усі наші судження несуть у собі вагомий тягар вірувань предків, а ми, Бене Ґессерит, вразливіші до них, ніж людський загал. Недостатньо усвідомлювати і остерігатися його. Нашу увагу завжди мусять привертати альтернативні інтерпретації.
— Бог нас тут розсудить, — зловтішався Вафф.
Робив це у найнесподіваніші моменти їхньої довгої подорожі через пустелю. Шіана нібито й не помічала цього, та для Одраде голос і коментарі Ваффа вже почали здаватися обтяжливими. Ракіанське сонце пересунулося далеко на захід, але черв, що ніс їх через древній Сар’єр до залишків захисної стіни Тирана, не виявляв ознак утоми.
Жодна відповідь не здавалася задовільною. Проте фанатизм Ваффа та небезпека, що знову могла загрожувати з його боку, вимагали негайної реакції. Вона вдалася до афоризму з кантики Шаріату, бо знала, що Вафф покладається на подібні фрази.