Фредерик Пол – Брама (страница 48)

— Утім, Робе, твоє збудження означає, що ми наближаємося до центрального болю…

— Припини свердлити мої нерви, хай тобі дідько!

Проте така аналогія не збиває Зіґфріда з пантелику: сьогодні його мікросхеми добре налаштовані.

— Робе, я не стоматолог, а психоаналітик, тому й кажу тобі…

— Годі!

Я знаю, як відвернути його від своїх болючих місць. З того дня я більше не застосовував секретну формулу, яку мені дала Соня, але зараз знову хочу нею скористатися. Я вимовляю потрібні слова і з тигра перетворюю Зіґфріда на кошеня; він перевертається й дозволяє мені лоскотати йому живіт, а я велю йому показати найцікавіші фрагменти його сеансів із привабливими та вельми специфічними пацієнтками. Підглядання триває до кінця нашого годинного сеансу, а відтак я знову залишаю його кабінет без жодних змін.

Майже.

Розділ 28

«По нірках, де гічі ховалися, по нірках погаслих зірок, у тунелях ентузіасти каталися, шукаючи їх помилок…» Чорт забирай, це був ніби табір для скаутів: ми співали і веселилися упродовж дев’ятнадцяти днів після повороту. То була найкраща мить у моєму житті. Частково це було звільнення від страху; досягши пункту розвороту, ми зітхнули з полегкістю (як і всі в таких випадках). Почасти це зумовлено тим, що перша частина мандрів­ки була досить напруженою. Мєчніков здебільшого трахався зі своїми двома хлопцями, а Сьюзі на борту проявляла до мене набагато менше цікавості, аніж у Брамі, коли її відпускали на одну ніч. А основною причиною для радості було те, що наближався момент зустрічі з Кларою. Денні А. допомагав мені обробляти цифри — він читав курси у Брамі. Денні міг помилятись, але кращого варіанту не було, тому доводилося вірити йому на слово: він розрахував, що з моменту повороту минуло триста світлових років. Це приблизне число, але досить точне. Корабель, на якому була Клара, чимраз віддалявся від нас упродовж усього­ шляху до пункту повороту. Наразі ми летіли зі швидкістю, яка перевищувала десять світлових років на день (принаймні, так стверджував Денні).

Оголошення

ЗАПРОШУЄМО ВСІХ, хто грає на клавесині, на груповий секс. Шукаємо чотирьох проспекторів з однаковими інтересами для створення групи. Запитувати Джеррімена. Тел.: 78-109.

ТУНЕЛЬНИЙ РОЗПРОДАЖ. Продаю голографічні диски, одяг, секс-іграшки, книжки та ін. Рівень «Крихітка», 12-й тунель, запитати ДеВітторіо. Початок — 11:00, кінець — аж поки все не буде продано.

ШУКАЄМО десятого для міньяну [10] за Абрамом Р. Сорчуком, якого визнано мертвим. Також шукаємо дев’ятого, восьмого та сьомого. Конче треба. Тел.: 87-103.

Перший п’ятимісний корабель запущено на тридцять секунд раніше, аніж наш. Тому тут проста арифметика — на один світловий день: 3 × 108 см/с × 60 с × 60 хв. × 24 год. Коли ми досягли пункту розвороту, Клара випередила нас на добрих сімнадцять із половиною мільярдів кілометрів. Це здавалося дуже далеко й насправді так і було. Однак після повороту ми ставали все ближчими й у два кораблі летіли тією дивною норою, яку гічі пробурили для нас. Я відчував, як ми наздоганяємо її корабель; іноді мені здавалося, що я чую її парфуми.

Коли я сказав щось таке Денні, він якось дивно подивився на мене.

— Ти взагалі знаєш, що таке сімнадцять із половиною мільярдів кілометрів? У цю відстань між ними й нами можна втиснути цілу Сонячну систему. Задля точного прикладу: довжина великої вісі орбіти Плутона становить тридцять дев’ять астрономічних одиниць із гаком.

Я засміявся, трохи збентежений:

— Це просто моє уявлення.

— Раджу лягти спати, — сказав він, — і нехай тобі насниться гарний сон про це.

Денні знав про мої почуття до Клари; весь екіпаж знав, навіть Мєчніков і Сьюзі. Можливо, це теж був виплід моєї уяви, але я гадав, що вони бажають нам щастя. Ми усі бажали щастя ­одне одному, будуючи докладні плани, що робитимемо з нашими бонусами. Для нас із Кларою мільйон доларів було кругленькою сумою. Мабуть, цього не вистачить на Повну Медицину, якщо ми схочемо залишити щось на розваги. Та цього, принаймні, достатньо для Основної Медицини, що забезпечить гарне здоров’я, захист від тяжких хвороб на наступні тридцять-сорок років. Ми можемо добре жити на те, що лишиться: подорожувати, завести дітей і поселитися в гарному будинку у пристойному районі… стоп. Де жити? Точно не на харчових шахтах, як раніше. Можливо, навіть не на Землі. А раптом Клара зажадає повернутися на Венеру? Я не уявляв життя тунельного щура. Але я також не уявляв життя з Кларою в Далласі чи Нью-Йорку. Мої мрії сягали далеко за межі реального. «Звичайно, — міркував я, — якщо ми знайдемо щось цінне, то нещасний мільйон доларів кожному — це тільки початок. Ми зможемо жити будь-де, а також придбати Повну Медицину з трансплантантами, які дозволять нам залишатися молодими, здоровими, гарними, сильними в сексуальному плані й…

— Тобі дійсно треба поспати, — сказав Денні А., який сидів поруч, — ти так кидаєшся туди й сюди, що може бути лихо.

Проте я не хотів спати. Я був голодний, і на це були всі причини. Упродовж дев’ятнадцяти днів ми практикували харчову дисципліну. Так роблять усі проспектори в першій половині мандрів до пункту призначення. Коли ви досягаєте пункту повороту, то знаєте, скільки можна їсти до кінця подорожі. Тому багато проспекторів повертаються огрядними. Я виліз із посадкового модуля, де спали Сьюзі та обидва Денні, і зрозумів, чому саме зголоднів: Мєчніков готував собі рагу.

— Вистачить на двох?

Він задумливо подивився на мене:

— Гадаю, що так.

Ден відсунув герметичну кришку, заглянув всередину, вичавив іще 100 см3 суміші з парової пастки і сказав:

— Ще десять хвилин. Спочатку я збираюся випити.

Я пристав на запрошення, і ми передавали одне одному флягу з вином. Поки Ден трусив і солив рагу, я фіксував дані про зірку замість нього. Ми майже розвили максимальну швидкість, а на оглядовому екрані не було жодного сузір’я чи навіть зірки, що мали б знайомий вигляд; проте мені все почало здаватися сприятливим і гарним. І не тільки мені. Я ніколи не бачив Дена таким відпруженим і бадьорим.

— Я тут поміркував, — мовив він. — Мільйона вистачить. Після цього я повернуся до Сіракуз, здобуду ступінь доктора і влаштуюся на роботу. В будь-якому випадку поблизу буде школа, котрій потрібен поет, що мешкає поруч, або вчитель англійської, який сім разів літав у рейси. Вони мені щось платитимуть, і це буде додатковим доходом протягом усього життя.

Я нормально розчув лиш одне слово, що було вимовлене голосно.

— Поет? — здивовано запитав я.

Мєчніков вишкірився:

— Хіба ти не знав? Я таким способом потрапив до Брами; Фонд Ґуггенгайма оплатив мені дорогу.

Він зняв горщик із плити, розклав рагу на дві тарілки і ми попоїли.

Два дні тому саме він люто горлав на двох Денні десь із годину, а ми зі Сьюзі лежали у посадковому модулі, сердиті та ізольовані, слухаючи його лемент. А після повороту все змінилося. Ми зітхнули полегшено; у цьому рейсі в нас не закінчиться пальне і нам не треба турбуватися, щоб щось знайти: винагороду нам гарантовано.

Я запитав Мєчнікова про його вірші. Він не зміг нічого продекламувати, але у Брамі обіцяв показати копії віршів, які надсилав до фонду.

Коли ми попоїли, вимили горщик і тарілки та прибрали їх, Ден зиркнув на годинника:

— Рано будити інших, — сказав він, — а робити загалом нічого.

ПРО П’ЄЗОЕЛЕКТРИЧНИЙ ЕФЕКТ

Професор Геґрамет. Ми виявили, що криваві діаманти незвичайно п’єзоелектричні. Хтось знає, що це означає?

Питання. Вони розширюються і стають провідниками під впливом електричного струму?

Професор Геґрамет. Правильно. А ще, якщо їх стиснути, вони самі виробляють дуже швидкий струм. На ньому працює п’єзо­фонія та п’єзобачення. Сфера промисловості, що дає дохід у п’ятдесят мільярдів доларів.

Питання. Хто отримує відсотки з цього добра?

Професор Геґрамет. Я знав, що хтось із вас таке запитає. Ніхто не отримує. Криваві діаманти знайшли багато років тому в норах гічі на Венері. Це було задовго до відкриття Брами. У лабораторіях Белла знайшли спосіб ними послуговуватися. Насправді вони використовують трохи іншу штуку — продукт, який самі синтезували. У лабораторії розроблено чудові комунікаційні системи і Белл нікому не платить, а лишень одержує прибуток.

Питання. А гічі використовували криваві діаманти з аналогічною метою?

Професор Геґрамет. Особисто я вважаю, що напевно, так, але не знаю, як саме їх застосовували. Можна припустити, що якщо гічі залишили після себе криваві діаманти, то вони ­залишать також інші приймачі та передатчики зв’язку. Одначе якщо вони й зробили це, то я не знаю, де шукати.

Ден подивився на мене й осміхнувся. По-справжньому, а не вишкірюючись, як завжди; підсунувшись до нього, я сидів у його теплих і привітних обіймах.