Франческо Петрарка – До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) (страница 11)
Я маю намір в усьому тобі вірити.
А в г у с т и н
Відчуваю, тебе й досі щось турбує. Відкрийся; скажи, хоч би що це було.
Ф р а н ч е с к о
Нічого мене так не вражає більше за те, що я досі, виявляється, не бажав того, чого, як мені здавалося, завжди прагнув.
А в г у с т и н
Ти й досі сумніваєшся; але щоб нарешті завершити цю тему, я визнаю, що іноді ти справді прагнув.
Ф р а н ч е с к о
То що на це скажеш?
А в г у с т и н
Чи не пригадується тобі рядок з Овідія?
Ф р а н ч е с к о
Розумію; але мені здавалося, я палко прагну.
А в г у с т и н
Ти помилявся.
Ф р а н ч е с к о
Ймовірно.
А в г у с т и н
Щоб твердо переконатись, порадься зі своєю совістю. Вона досконало тлумачить чесноти, безпомилково і влучно оцінює справи і помисли. Вона скаже тобі, що ти ніколи по-справжньому не прагнув до спасіння, бо мляві порухи твоєї волі аж ніяк не відповідали силі небезпек, що тобі загрожували.
Ф р а н ч е с к о
Берусь, як наказуєш, допитувати свою совість.
А в г у с т и н
Що вона тобі свідчить?
Ф р а н ч е с к о
Що ти правду кажеш.
А в г у с т и н
Ми просуваємось вперед, оскільки ти починаєш прокидатись. Твоє становище одразу поліпшиться, щойно ти усвідомиш, яким кепським воно було.
Ф р а н ч е с к о
Якщо достатньо самого усвідомлення, гадаю, моє становище невдовзі не просто поліпшиться, а стане чудовим. Бо ніколи раніше я не усвідомлював так ясно, наскільки недостатнім було моє прагнення звільнитись і покласти край нещастю. Та чи ж достатньо самого прагнення?
А в г у с т и н
Достатньо, в якому розумінні?
Ф р а н ч е с к о
Для того, щоб мені більше нічого не треба було робити.
А в г у с т и н
Ти пропонуєш неможливе: щоб той, хто пристрасно чогось прагне, полишив справу на самоплив.
Ф р а н ч е с к о
Коли так, яка мені радість від того прагнення?
А в г у с т и н
На шляху, зрозуміло, треба подолати чимало труднощів. А прагнення до чеснот, як таке, вже містить у собі певні чесноти.
Ф р а н ч е с к о
Ти даєш мені підстави для великої надії.
А в г у с т и н
Заради того я розмовляю з тобою, щоб навчити надії та остраху.
Ф р а н ч е с к о
Навіщо острах?
А в г у с т и н
Радше, чому надія?
Ф р а н ч е с к о
Тому що, коли досі я докладав зусилля, щоб не стати геть лихим, то нині ти відкриваєш мені шлях до того, щоб стати по-справжньому добрим.
А в г у с т и н
Можливо, ти не здогадуєшся, наскільки важкий цей шлях.
Ф р а н ч е с к о
Який новий острах ти хочеш мені навіяти, згадуючи про труднощі?
А в г у с т и н
Пам’ятай, що «прагнути» — це одне-єдине дієслово, але воно містить у собі дуже багато всього.
Ф р а н ч е с к о
Ти лякаєш мене.
А в г у с т и н
Не згадуючи вже про складові бажання, значна частина яких викликає руйнацію заради досягнення бажаного!
Ф р а н ч е с к о
Не розумію, що ти маєш на увазі.
А в г у с т и н
Це бажання не може дійти вищого свого ступеня, доки не викоріниш у собі решту бажань. Ти розумієш, які численні та різноманітні людські бажання, а однак мусиш попередньо знехтувати ними всіма, і лише тоді стане можливим піднесення до вищого блаженства, бо недостатньою є любов того, хто одночасно любить щось іще, не дотичне до цього вищого.
Ф р а н ч е с к о