Фонда Ли – Нефритове місто (страница 23)
— То вона з нами поговорить, якщо Безгірний клан впаде навзнак і дозволить «горянам» по нас потоптатися? — в Хіло роздувалися ніздрі. — Я в курсі: ти вважаєш, що я часом дуже запальний, що легко серджуся й сприймаю все навколо надто особисто, але, Ланю, повір, я знаю, що тут і до чого. Ґоньт з виду тупак, але він — мужик головастий. Кожного разу, як я відвернуся, він відкушує від нас шматочок. Потрошку, потрошку, ніколи аж так багато, щоб спровокувати відкриту війну. То я з’ясовую, що двоє наших Ліхтарників платять данину його Кулакам. Чи що умови оренди в будинку, де розміщено наші фірми, погіршилися й домовласник продав будівлю своєму кузену-«горянину». Проковтнути нас одним махом, як вчинили з «Трьома Жунями», вони не здатні, тому натомість постійно дошкуляють у дрібничках.
Лань розвернувся до свого Синоптика:
— А ти, Дожу, як вважаєш?
Дожу відповів не одразу. Лань вирішив, що той аж занадто забарився з відповіддю, немов свідомо приховував, що вже мав її напоготові:
— Я вважаю, що пропозиція Айт-дзень має свої плюси. Кулаки обох кланів бачать лише на відстань, куди сягають їхні клинки. І хай які вони там мають дрібні суперечки щодо території, це не так багато важить, коли йдеться про ширшу картину, і не мусить впливати на наші рішення, коли мова заходить про великі оборудки.
У хрипкуватому голосі було легко розчути критику на адресу Рога клану.
— Айт-дзень має рацію. Усі іноземці прагнуть дістати СВ-1, і ми, Зеленокості, можемо отримати гарні прибутки, якщо запровадимо надійне постачання і контролюватимемо його. Оскільки справи вестимуться по той бік моря, в Їґутані, це позбавить нас ризику отруїти свою країну. Зеленокості завжди були найсильнішими, коли об’єднувались: замість намагатися поділити Кеконь ми можемо укласти з «горянами» альянс, що дозволить заробити нам усім.
Хіло вишкірив зуби:
— З «горянами» неможливо укласти альянс. «Троє Жунів» дізналися про це в дуже поганий спосіб. Ідеться про те, чи будемо ми двома кланами з двома Стовпами, чи одним кланом з одним Стовпом.
Хіло вицмулив зі склянки кубик льоду та з хрускотом розжував, обличчя в нього відверто спохмурніло.
— Якщо ми викажемо зацікавленість, якщо погодимося з ними працювати, вони просто скористаються нагодою і спробують перехопити контроль над нами. Я й на секунду не повірю, що Айт всерйоз збирається поділитися владою. Не така вона людина. Вона навіть не сказала відверто, чого від нас хоче. Фінансування? Підтримки людьми?
— Схоже, для початку вона хоче гарантій бодай того, що ми проти них не виступатимемо, — сказав Дожу. — І це цілковито логічно, бо навіщо інакше затівати ці ігри з Аньденем? Коли хлопець випуститься, ми зможемо відправити його попрацювати на «горян» у тому їхньому їґутанському представництві. Як Айт-дзень і казала, це хороша робота, що вимагає неабиякої відповідальності. Через нього ми дізнаємося все про те, як «горяни» там працюють, а вони, зі свого боку, можуть бути певні, що ми вкладатимемося у збереження миру, а не копатимемо під них чи підемо до еспенців. Отак обидві сторони зможуть довіряти одна одній.
— Відправити Енді до наших ворогів? — Хіло вибалушив очі, не ймучи віри Синоптиковим словам, і аура його стала надто неприємною для Чуття.
— За епохи Трьох корон, — сказав Дожу, — царські двори часто обмінювались дітьми, щоб обидві сторони були зацікавлені у збереженні хороших стосунків.
— Ти пропонуєш віддати Енді як заручника? — Хіло з вишкіром розвернувся до Ланя. —
— Часом за давніми методами стоїть певна мудрість, — пирхнув Дожу.
Лань здійняв руку, щоб завадити Дожу сказати ще щось, подивився в розпашіле обличчя Хіло і промовив:
— Заспокойся. Аньдень — не пішак, і нікуди ми його не відправимо, якщо він того не захоче.
Дослухаючись і розмірковуючи, Лань погойдував келихом, змушуючи постукувати підталі кубики льоду, та тепер він відставив келих на стіл, бо вже дійшов неминучого висновку, якою має бути відповідь на пропозицію «горян». Хіло схильний усе сприймати особисто, тоді як Дожу зважував варіанти з холодним прагматизмом стратега, але тут ішлося й про третій погляд на ситуацію — не озвучений жодним з них, а для Ланя це був вирішальний фактор.
Він озирнувся на Дожу:
— Я підготую відповідь «горянам» і хочу, щоб ти надіслав її через контору їхнього Синоптика, як це й повинно бути, коли йдеться про ділові питання. Ми не мусимо діяти негожим чином лише тому, що вони так зробили. Я планую відмовитися від будь-якого альянсу чи партнерства з Гірським кланом у тому, що стосується виробництва «сяйва». Тим не менш, ми не станемо в них на заваді. Вони можуть і далі вільно втілювати свої плани в життя, поки це не зачіпає ділових інтересів чи територій Безгірного клану, — Лань зупинився, а тоді додав: — І про Аньденя не згадуй, він тут ні до чого. Якщо Айт потрібні гарантії нашого нейтралітету, доведеться їй задовольнитися нашим словом.
Дожу нахилив голову, але його роздратування можна було помітити і через те, яким непроникним стало обличчя, і завдяки різким перемінам в аурі.
— Насмілюсь спитати, який саме розрахунок посприяв такому швидкому рішенню, коли йдеться про настільки важливе питання?
Насправді Ланеві не дуже хотілось почути контраргументи, які напевне озвучить Дожу, але принаймні пояснення він своїм найближчим радникам завинив:
— Бо це поведе нас небезпечним шляхом. Якщо більше іноземців матимуть доступ до «сяйва», то збільшиться й попит на нефрит. Нефритовий альянс Кеконю будуть спонукати до збільшення видобутку й перерахунку експортних квот, аби продавати не тільки еспенцям, а і їґутанцям та іншим, бо інакше виникне ризик, що цей попит задовольнить нелегальний нефрит з чорного ринку.
Цьому Лань потурати не збирався — на останньому засіданні НАК він щойно проголосував проти збільшення експорту нефриту. Нефрит був найціннішим природним ресурсом Кеконю. Він належав кеконському народу, на ньому ґрунтувалася культура Зеленої Кістки та відповідний спосіб життя. Продавати його як речовину військового призначення іноземцям, людям, серед яких немає нефритових воїнів за вишколом і вихованням, які не розуміють айшо й не здатні збагнути, як це — бути «зеленим»… йому таке не до вподоби. Так, звісно, експорт нефриту забезпечив союз із еспенцями та поповнював державну скарбницю, але його треба суворо обмежувати. Саме тому клани Зеленої Кістки від самого початку воліли контролювати дії Нефритового альянсу Кеконю. А тепер один із провідних кланів пропонує план, який рано чи пізно зруйнує владу НАК, і Ланя це неабияк тривожило.
— Перепрошую, Ланю-се, — цього разу Дожу сперечався з ним наполегливіше, ніж зазвичай, — але ж саме НАК є прикладом того, що наші клани
Лань не без здивування глипнув на Синоптика. Сам він не став би наводити Нефритовий альянс Кеконю як блискучий приклад міжкланового партнерства. Складна підзвітність та вимоги до спільного голосування ключових гравців призвели до того, що жодне рішення НАК не ухвалювали швидше як за шість місяців.
— Ти, очевидно, маєш значно оптимістичніший погляд на НАК, ніж я, — відповів Лань. — Але є й інші причини з цим не зв’язуватися.
— Наприклад, те, що пропозиція Айт — то одна велика пастка, — наполягав Хіло. — «Горяни» спробують вдати, що з ними можна домовитися, а тим часом отримають над нами перевагу.
Лань був схильний погодитися з підозрами Хіло, але казати це вголос не став.
— «Сяйво» — отрута, — твердо промовив він. — Воно роз’їдає природний порядок речей. Заохочує тих, хто взагалі не мусив би мати жодного стосунку до нефриту. Як оті малі крадії, що їх Хіло спіймав у «Подвійному талані» минулого місяця, — Лань стиснув зуби. — Якщо ми в будь-який спосіб будемо причетні до виробництва «сяйва», то посприяємо незаконному обігу й застосуванню нефриту. Я не стану наражати на сумнів переконання іншого Стовпа, але, як на мене, це — порушення айшо.
— Хіба не найвагоміший принцип айшо — той, який проголошує, що Зеленокості мають захищати свою країну? — спитав Дожу. — Якщо клани разом встановлять контроль над СВ-1, це зробить їх сильнішими. Це зробить увесь Кеконь сильнішим, менш вразливим перед іноземцями.
— І що станеться, коли еспенці дізнаються, що клани Зеленої Кістки продають їґутанцям наркотики для військового застосування? Їґутан перекладе всю відповідальність за фабрики СВ-1 на Кеконь і заперечуватиме, що має до цього будь-який офіційний стосунок. «Горяни» закладають основу для конфлікту, і я не хочу залучати до цього Безгірний клан, — Лань урвав спробу Дожу ще щось додати: — Дожу-дзень, моє рішення остаточне. Чи ти плануєш виконати обов’язки Синоптика й діяти в подальшому, як я попросив?
Старий радник знехотя опустив гостре підборіддя на знак згоди. Він спробував востаннє відстояти свою позицію і промовив з підкресленою м’якістю:
— Звичайно ж, я це зроблю, Ланю-се, та, можливо, нам варто поговорити з Каулом-дзень, а вже потім остаточно все вирішувати?
З Ланя вже було досить.
— З Каулом-дзень ти розмовляєш просто цієї миті, — мовив він настільки холодним тоном, що Дожу ошелешено принишкнув.