Филип Дик – Три стигмати Палмера Елдрича (страница 4)
Індієць зблиснув білозубою усмішкою, насолоджуючись своєю перевагою; його розважала нікчемність цієї відмовки.
— І ви в це вірите?
— Звісно, ні, — ще ширше усміхнувся Гепберн-Ґілберт. — Але, містере Булеро, чому вас це цікавить? Вас так сильно турбують... е-е... лишайники?
— Я небайдужий громадянин Сонячної системи. І я наполягаю на тому, щоб ви вжили належних заходів.
— Ми це й робимо. Провели розслідування... доручили його, до речі, містеру Ларку... ви з ним знайомі... От бачите?
Розмова зійшла на пси, і Лео Булеро вимкнув відеофон, відчуваючи, що політики вже сидять йому в печінках; вони одразу вжили заходів, коли це стосувалося
Так, Ларка він знав. Нед Ларк був головою Бюро контролю за наркотичними речовинами ООН, і саме він був відповідальним за конфіскацію останньої партії Цукер-К; секретар ООН навмисне залучив Ларка до цієї катавасії з Елдричем. ООН діяла за принципом
Ось у що тебе втягують, коли провадиш перемовини з ООН, — думав Лео. Афро-азійська політика. Болото. Скрізь сидять, працюють і всім керують іноземці. Він зиркнув на порожній екран відеофона.
Поки Лео думав, що робити далі, його секретарка міс Ґлісон увімкнула інтерком зі свого боку і сказала:
— Містере Булеро, у приймальні містер Меєрсон. Він проситься до вас на кілька слів.
— Нехай зайде.
Лео зрадів нагоді відволіктися.
За мить увійшов насуплений Барні Меєрсон, експерт у галузі завтрашньої моди. Він мовчки сів навпроти нього.
— Меєрсон, що тебе гризе? — поцікавився Лео, знизивши голос. — Кажи. Я тут саме для цього. Можеш поплакатися в мене на плечі. Скажи, що трапилось, і я тебе підтримаю.
— Моя асистентка. Міс Фуґате.
— Так, я чув, що ти з нею спиш.
— Не в тому річ.
— Ага, ясно,— мовив Лео.— Це лише другорядна дрібниця.
— Я просто хочу сказати, що прийшов сюди поговорити про міс Фуґате, але з іншого приводу. Сьогодні між нами виникла суттєва суперечка. Торговець...
— Ти відмовив йому, а вона не погодилася.
— Так.
— Ех ви, ясновидці.
А це вже цікаво, — подумав Лео. Можливо, існують альтернативні версії майбутнього.
— То ти хочеш, щоб на майбутнє я наказав їй в усьому тебе підтримувати?
— Вона — моя асистентка, — сказав Барні Меєрсон. — А отже, має мене слухатись.
— Ну... а хіба спання з тобою не явний рух у цьому керунку? — розсміявся Лео. — Хоча вона мала би підтримати тебе у присутності торговця, а всі свої сумніви висловити пізніше особисто.
— Мене й таке не влаштовує, — ще більше насупився Барні.
— Знаєш, завдяки Е-терапії в мене величезна лобова частка мозку, — різко сказав Лео. — Я так розвинувся, що й сам майже став ясновидцем. Торговець приносив горщики? Кераміку?
Барні вельми неохоче кивнув.
— То були горщики твоєї колишньої дружини, — зауважив Лео.
Її вироби розходилися добре; він бачив рекламу в гомеозетах; вони продавалися в одному з найвишуканіших мистецьких салонів Нью-Орлеана, а також тут, на Східному узбережжі, і в Сан-Франциско.
— Отже, вони матимуть успіх, Барні? — він пильно поглянув на свого ясновидця. —
— Богом клянуся, вони ніколи не матимуть успіху, — байдужим тоном відказав Барні.
Утім, надто байдужим, враховуючи тему розмови, — вирішив Лео, — надто нечуттєвим.
— Я так бачу, — вперто додав ясновидець.
— Гаразд, — кивнув Лео. — Я тобі вірю. Але якщо її горщики стануть хітом, а ми не матимемо їхніх мініатюр для наборів колоністів...
На якусь мить він задумався.
— Цілком можливо, що твоя партнерка по ліжку сяде ще й у твоє крісло.
Підводячись, Барні перепитав:
— То ви проінструктуєте міс Фуґате щодо позиції, яку їй варто зайняти?
Він враз почервонів і під регіт Лео забурмотів:
— Я маю на увазі...
— Добре, Барні. Я закручу їй гайки. Вона молода. Переживе. А от ти старієш. Мусиш триматися гідно і нікому не дозволяти собі перечити.
Він також встав, і, підійшовши до Барні, поплескав його по спині.
— Але послухай мене. Припини краяти собі серце. Забудь уже про свою колишню. Домовились?
— Я давно про неї забув.
— Є ж інші жінки, — сказав Лео, згадавши про Скотті Сінклер, свою нинішню коханку; тендітну білявку з величезним бюстом, яка в цей час відпочивала на його супутниковій віллі, розташованій у п’яти сотнях миль над поверхнею Землі, чекаючи, доки він влаштує собі тижневу відпустку. — Їх завжди безліч. Це тобі не старі поштові марки США чи трюфельні шкірки, які правлять нам за гроші.
Раптом йому спало на думку, що можна залагодити це питання, віддавши Барні одну зі своїх відкинутих, але досі догідливих колишніх коханок.
— Я тобі ось що скажу, — почав він, але Барні одразу ж урвав його гнівним помахом руки.
— Ні? — перепитав Лео.
— Ні. Хай там як, а Роні Фуґате мене заводить. Для будь-якого нормального чоловіка однієї цілком достатньо.
Барні зміряв свого шефа суворим поглядом.
— Згоден. Господи, я й сам можу зустрічатися тільки з однією за раз. Невже ти думаєш, що я тримаю в Маєтку Вінні-Пуха цілий гарем? — розсердився той.
— Коли я був там востаннє, — відказав Барні, — в січні, на вашому дні народження...
— Та годі тобі. Тож вечірки. То зовсім інше. Те, що відбувається на вечірках, не рахується.
Він провів Барні до дверей офісу.
— Знаєш, Меєрсон, тут про тебе чутки ходять, і одна з них мені геть не до вподоби. Тебе бачили з портфельним розширенням конаптового психіатричного комп’ютера...
Запала мовчанка. Врешті-решт Барні ствердно кивнув.
— А нам сказати не збирався? — запитав Лео. — Коли ми мали про це дізнатися? Коли ти зійдеш на борт корабля, що летітиме на Марс?
— Я відкошу.
— Аякже. Як і всі. Саме так ООН вдалося населити чотири планети, шість супутників...
— Я провалю тест на психічне здоров’я,— пояснив Барні. — Я відчуваю це як ясновидець. Він мені допомагає. Я не зможу витримати достатньо фройдів стресу... Погляньте на мене.
Він витягнув перед собою руки; вони помітно тремтіли.
— Гляньте, як я зреагував на невинне зауваження міс Фуґате. Гляньте, як зреагував на Гнатта, коли той приніс горщики Емілі. Гляньте, як...
— Гаразд,— мовив Лео, хоча й не припинив перейматися.