Филип Дик – Повне зібрання короткої прози. Том 2 (страница 135)
Норз закурив і подивився на хлопця.
— Коли ти зв’язував і розтинав тих старих шкап, — сказав він задумливо, — тобою ж керувала наукова цікавість, чи не так? Ти хотів
Лемюель все більше хвилювався.
— Але ніхто цього не зрозумів.
— Так, — похитав головою Норз, — вони не зрозуміли. А знаєш чому?
— Думаю, так.
Норз походжав туди-сюди кабінетом.
— Я проведу з тобою кілька тестів, маю дещо з’ясувати. Ти ж не заперечуєш? Ми обоє дізнаємося про тебе більше. Я вивчав тебе, Леме, вивчав поліцейські звіти й вирізки з газет. — Раптом він висунув зі стола шухляду й дістав звідти Міннесотський опитувальник, тест Роршаха, ґештальт-тест Бендер, колоду карт екстрасенсорного сприйняття Зенера, віджа-дошку[23], два гральні кубики, воскову ляльку з обрізками нігтів і пасмами волосся, табличку з магічними закляттями і маленький шматок свинцю на випадок, якщо хтось захоче спробувати перетворити свинець на золото.
— Що вам від мене треба? — запитав Лемюель.
— Я збираюся поставити тобі кілька запитань і дати погратися кількома предметами. Я спостерігатиму за твоїми реакціями і буду все занотовувати. Згода?
Лемюель завагався. Йому дуже потрібен був друг, але він боявся.
— Я...
Норз поклав руку хлопцеві на плече.
— Ти можеш мені довіряти. Я не такий, як ті хлопці, що побили тебе того ранку.
Лемюель з вдячністю подивився на лікаря.
— Ви і про це знаєте? Я з’ясував, що правила їхньої гри були цілковито довільними, і, звичайно, зорієнтувався в базовій реальності ситуації. Коли мені передали биту, я вдарив по голові спочатку пітчера, потім кетчера[24]. Пізніше я з’ясував, що такими ж довільними є й уся людська етика і мораль... — він замовк, раптом злякавшись. — Може, мені...
Лікар, сидячи за столом, почав тасувати карти ЕС Зенера.
— Не хвилюйся, Леме, все буде гаразд, — сказав він тихо. — Я розумію.
Тести було пройдено, вони сиділи вдвох мовчки. Була шоста, сонце надворі вже починало сідати. Зрештою Норз заговорив.
— Неймовірно. Я сам заледве в це вірю, але ти цілковито логічний, ти повністю відкинув усі таламічні емоції. Твій розум абсолютно вільний від моралі й культурних упереджень. Ти досконалий параноїк без жодної емпатії, неспроможний відчувати сором, жаль чи співчуття, взагалі жодної зі звичних людських емоцій.
Лемюель кивнув.
— Це правда.
Вражений лікар відкинувся на спинку крісла.
— Навіть мені важко таке усвідомити, це просто приголомшливо. Ти володієш суперлогікою, цілковито вільною від ціннісно орієнтованих упереджень, і ти вважаєш, що весь світ налаштований проти тебе.
— Так і є.
— Звісно. Ти проаналізував структуру людської діяльності і зрозумів, що вони кинуться на тебе і спробують знищити, щойно дізнаються правду.
— Тому що я інакший.
Норза переповнювали почуття.
— Параноя завжди вважалася психічним розладом, але це не так! При параної не втрачається контакт з реальністю, а якраз навпаки: параноїк пов’язаний з реальністю безпосередньо. Це досконалий емпірик, якого не збивають з пантелику етичні, моральні чи культурні заборони. Параноїк бачить речі такими, якими вони є, і насправді лише він є по-справжньому здоровою людиною.
— Я читав «Mein Kampf», і ця книжка відкрила мені, що я не один такий, — сказав Лемюель. — «Не один такий, я не сам», — вдячно повторив він уже подумки.
Норз помітив піднесений вираз на обличчі хлопчика.
— Ти є частиною хвилі майбутнього, — сказав він. — Я до нього не належу, але можу спробувати його зрозуміти. Я усвідомлюю, що є звичайною людиною, обмеженою таламічними емоційними і культурними упередженнями. Я не можу бути одним із вас, але я підтримую вас. — Його обличчя світилося захватом. — І можу допомогти!
Наступні кілька днів були дуже обнадійливими для Лемюеля. Доктор Норз узяв його під свою опіку, і хлопчик оселився у квартирі лікаря на околиці. Тут на нього більше не тиснула родина, він міг робити, що заманеться. Норз взявся допомагати Лемюелеві шукати інших мутантів-параноїків.
— Лемюелю, може ти поясниш мені свою теорію Ніщ-О? — запитав якось після вечері Норз. — Нелегко зрозуміти принцип необ’єктної орієнтації.
Лемюель обвів рукою квартиру.
— Усі ці об’єкти на перший погляд існують, і кожен з них має назву. Книжка, стіл, диван, килим, лампа, штори, вікно, двері, стіна тощо. Цей поділ на об’єкти цілковито штучний, базований на застарілій системі думки, тоді як у реальності об’єктів немає. Всесвіт єдиний. Нас навчили думати в термінах об’єктів — це є річ, то є річ. Але коли усвідомлюєш Ніщ-О, це словесне розділення зникає. Воно давно пережило свою корисність.
— А ти можеш навести мені приклад або якось це продемонструвати?
Лемюель завагався.
— Це важко зробити самотужки. Хіба пізніше, коли ми вийдемо на контакт з іншими... Сам я можу зробити це дуже грубо, у невеликому масштабі.
Лікар уважно спостерігав, як Лемюель квапливо снував по квартирі, складаючи речі на купу. Коли всі книжки, картини, килими, штори, меблі й антикваріат були зібрані, хлопчик методично розтовк усе в гомогенну безформну масу.
— Бачите, — сказав він, виснажений і блідий від втоми. — Розрізнення на довільні предмети зникло. Приведення речей до їхньої базової гомогенності може бути застосоване до всього Всесвіту. Всесвіт — це цілісність, уніфікована матерія без поділу на живе й неживе, істот і неістот. Велетенська круговерть енергії, а не окремі частинки. За цілковито штучною видимістю матеріальних об’єктів лежить світ реальності — величезна нерозрізнювана реальність чистої енергії. Пам’ятати, що об’єкти не є реальними, — це перший закон мислення Ніщ-О.
Норз стояв посеред кімнати глибоко вражений і серйозний.
Він копнув ногою залишки розламаного стільця, безформну купу шматків дерева й уламків скла.
— Думаєш, реальність можна повернути до первинної форми?
— Не знаю, — відповів Лемюель. — Звісно, нам будуть опиратися. Людські істоти боротимуться з нами, вони неспроможні піднятися над своєю мавпячою одержимістю речами — блискучими об’єктами, яких вони можуть торкатися і якими можуть володіти. Усе залежатиме від того, наскільки ми зможемо скоординувати наші дії.
Норз дістав з кишені смужку паперу і розгорнув її.
— Здається, я натрапив на слід, — сказав він тихо. — Знайшов людину, яка, гадаю, є однією з вас. Ми відвідаємо його завтра — тоді й побачимо.
Доктор Джейкоб Веллер сухо привітався з ними біля дверей своєї закритої лабораторії над Пало-Альто. Величезну систему І лабораторій і дослідницьких бюро, де він займався своєю надважливою роботою, стерегла ціла купа працівників державної охорони в одностроях. Його персонал, чоловіки і жінки у білих халатах, працювали тут цілодобово.
— Моя робота була засадничою для створення М-бомб і кобальтової оболонки для водневих бомб, — сказав він, подавши сигнал замкнути надміцні замки на вході за ними. — Як ви побачите, багато передових ядерних фізиків теж сповідують Ніщ-О.
Лемюелеві перехопило подих.
— Тоді...
— Звісно, — Веллер не марнував часу. — Ми працювали роками. Ракети в Пенемюнде[25], атомні бомби в Лос-Аламосі[26], водневі бомби, а тепер ще й М-бомби. Багато науковців, звісно, не мають стосунку до Ніщ-О. Це звичайні люди з таламічними упередженнями, як, наприклад, Айнштайн. Але ми вже просунулися далеко вперед. Якщо не буде надмірного спротиву, ми зможемо дуже скоро взятися до справи.
Задні двері лабораторії від’їхали, всередину почали шанобливо по черзі заходити чоловіки і жінки в білому. Серце Лемюеля калатало. Ось вони, справжні дорослі Ніщ-О! Чоловіки і жінки, і вони працюють уже роками! Він легко їх упізнав: усі мали видовжені й рухливі вуха, якими мутанти Ніщ-О з великої відстані вловлюють найменші вібрації у повітрі. Це дозволяє їм спілкуватися, де б вони не були, по всьому світу.
— Розкажіть про нашу програму, — звернувся Веллер до невисокого блондина, що стояв поруч із ним, спокійний і зосереджений. Суворий вираз його обличчя пасував урочистості моменту.
— М-бомба майже готова, — тихо заговорив він з легким німецьким акцентом. — Але це не останній крок у нашому плані. Наступною буде 3-бомба, що стане визначальною для першої фази. Ми ніколи публічно не говорили про 3-бомбу, бо якщо люди дізнаються про неї, нам доведеться долати серйозний емоційний спротив.
— Що таке 3-бомба? — збуджено запитав Лемюель.
— Термін «3-бомба», — відповів блондин, — описує процес, у ході якого планета Земля стає однорідною, доходить до критичної маси, а тоді детонує.
Лемюеля переповнювали почуття.
— Я й гадки не мав, що ми просунулися так далеко!
Блондин злегка посміхнувся.
— Так, порівняно з часом, коли ми тільки почали, ми встигли зробити чимало. Під керівництвом доктора Раста я зміг напрацювати базові ідеологічні засади нашої програми. Колись ми уніфікуємо у гомогенну масу весь Всесвіт. Утім, зараз наша мета — це Земля, і коли ми її досягнемо, не буде жодних перешкод, щоб продовжувати свою роботу нескінченно.
— Ми вже підготували транспорт для перельоту на інші планети, — пояснив Веллер. — Докторе Фріш...
— Ми вдосконалили керовані ракети, які розробили в Пенемюнде, — продовжив блондин, — і спроектували корабель, який доправить нас на Венеру. Там ми почнемо другу фазу нашої роботи: сконструюємо В-бомбу, яка поверне Венеру до її первісного стану гомогенної енергії. А тоді... — він знову посміхнувся. — А тоді буде С-бомба, сонячна бомба. Якщо нам вдасться, вона поверне усю систему планет і супутників до її велетенського першообразу.