Эрнест Клайн – Першому гравцеві приготуватися (страница 37)
Парзіваль: Я не вважаю тебе базікою. Ти чарівна.
Арт3міда: Ти щойно використав слово «чарівна»?
Парзіваль: Те, що я написав, зараз прямо перед тобою, чи не так?
Арт3міда: Це дуже приємно. Але повня брехня.
Парзіваль: Я цілком серйозно.
Арт3міда: То як життя на вершині Табло? Ще не втомився бути відомим?
Парзіваль: Я не почуваюсь відомим.
Арт3міда: Жартуєш? Весь світ вмирає, так хоче дізнатись, хто ти насправді. Ти рок-зірка, чувак.
Парзіваль: Ти так само відома, як і я. І якщо я така рок-зірка, чому ж ЗМІ завжди зображають мене якимось брудним задротом, який ніколи не виходить на вулицю?
Арт3міда: Я так розумію, ти бачив скетч «СНЛ» про нас?
Парзіваль: Так. Чому всі думають, що я антисоціальний психопат?
Арт3міда: То ти не антисоціальний?
Парзіваль: Ні! Можливо. Добре, так. Але я дотримуюсь особистої гігієни.
Арт3міда: Принаймні вони правильно вказали твою стать. Усі думають, що в реальному світі я чоловік.
Парзіваль: Це тому, що більшість мисливців чоловіки, і вони не можуть прийняти той факт, що жінка перемогла та/або перехитрила їх.
Арт3міда: Я знаю. Неандертальці.
Парзіваль: То ти кажеш, що ти справді жінка? В реалі?
Арт3міда: Ти мав би вже сам про це здогадатись, Клюзо.
Парзіваль: Я здогадався. Давно.
Арт3міда: Невже?
Парзіваль: Так. Після аналізу наявних даних я дійшов висновку, що ти повинна бути жінкою.
Арт3міда: Чому повинна?
Парзіваль: Бо я не хочу дізнатись, що мені подобається якийсь трьохсотфутовий чувак на ім’я Чак, який живе в підвалі матері на околицях Детройта.
Арт3міда: Я тобі подобаюсь?
Парзіваль: Ти мала би вже сама про це здогадатись, Клюзо.
Арт3міда: Що як я тристафутова дівчина на ім’я Шарлін, яка живе в підвалі матері на околицях Детройта? Тоді я би тобі подобалась?
Парзіваль: Не знаю. Ти живеш у підвалі матері?
Арт3міда: Ні.
Парзіваль: Тоді все одно би подобалась.
Арт3міда: То я повинна повірити, що ти один з тих міфічних хлопців, яких цікавить тільки особистість жінки, а не її вигляд?
Парзіваль: Чому ти вирішила, що я чоловік?
Арт3міда: Я тебе прошу. Це ж очевидно. Від тебе йдуть тільки чоловічі флюїди.
Парзіваль: Чоловічі флюїди? Я що, використовую чоловічу побудову речень, чи як?
Арт3міда: Не змінюй тему. Ти казав, що я тобі подобаюсь?
Парзіваль: Ти мені подобалась задовго до того, як ми зустрілись. Я читав твій блоґ і дивився відеовипуски. Я слідкував за тобою роками.
Арт3міда: Але ти все ще нічого про мене не знаєш. Або мою особистість.
Парзіваль: Це ОАЗа. Ми існуємо тут як чисті особистості.
Арт3міда: Дозволь не погодитися. Все в наших онлайн-особистостях фільтрується через наших аватарів, що дозволяє нам контролювати, як інші нас бачать і чують. ОАЗа дозволяє нам бути ким завгодно. Ось чому всі стають залежними.
Парзіваль: То у реальному житті ти не схожа на ту людину, яку я зустрів тієї ночі в гробниці?
Арт3міда: Це була всього лише одна сторона мене. Сторона, яку я вирішила показати тобі.
Парзіваль: Ну, мені сподобалася ця сторона. І якщо ти покажеш мені свої інші сторони, впевнений, вони теж мені сподобаються.
Арт3міда: Це ти зараз так кажеш. Але я знаю, як це відбувається. Рано чи пізно ти захочеш побачити моє справжнє фото.
Парзіваль: Я не з тих, хто висуває вимоги. Крім того, я точно не збираюся показувати тобі свою фотографію.
Арт3міда: Чому? Ти такий потворний?
Парзіваль: Яке лицемірство!
Арт3міда: То? Відповідай, Клер. Ти потворний?
Парзіваль: Мабуть що.
Арт3міда: Чому?
Парзіваль: Жіноча частина населення завжди вважала мене відразливим.
Арт3міда: Я не вважаю тебе відразливим.
Парзіваль: Звичайно ні. Бо ти жирний чувак на ім’я Чак, якому подобається спілкуватися з некрасивими молодими хлопцями онлайн.
Арт3міда: То ти молодий хлопець?
Парзіваль: Відносно молодий.
Арт3міда: Відносно чого?
Парзіваль: П’ятдесятирічного тебе, Чаку. Твоя мама дозволяє тобі жити в підвалі безкоштовно чи як?
Арт3міда: Це дійсно те, що ти уявляєш?
Парзіваль: Якби так, я б не переписувався з тобою прямо зараз.
Арт3міда: То як ти думаєш я виглядаю?
Парзіваль: Як аватар, я вважаю. Тільки, знаєш, без броні, гармат і палаючого меча.
Арт3міда: Ти жартуєш, так? Це перше правило онлайн-романів, приятелю. Ніхто ніколи не виглядає і близько, як його аватар.
Парзіваль: У нас буде онлайн-роман? *схрещую пальці*
Арт3міда: Ні в якому разі, вибач.
Парзіваль: Чому ні?
Арт3міда: Немає часу для кохання, докторе Джонс. Залежність від кібер-порно займає більшу частину мого вільного часу. А пошуки Нефритового ключа займають решту. І насправді саме цим я зараз мала би займатися.
Парзіваль: Як і я. Але говорити з тобою набагато приємніше.