Эрнест Клайн – Першому гравцеві приготуватися (страница 35)
На це Арт3міда голосно розсміялася, а тоді прикрила рот. Дайто її проігнорував.
— Це безглуздо, — сказав він. — Тільки одна людина може першою знайти яйце і виграти приз, — сказав він. — І цією людиною буду або я, або мій брат.
І на цьому Дайто і Шото раптово покинули чат.
— Чудово пройшло, — сказала Арт3міда після того, як їхні аватари зникли.
Я кивнув.
— Так, дуже делікатно, Ейч. Зразок диплопматії.
— Що
— Винна, — сказала вона, посміхаючись. — Але незважаючи на це, існує аргумент за формування альянсу проти «шісток».
— Можливо, — сказав Ейч. — Але подумай про це. Якщо ти знайдеш Нефритовий ключ раніше за нас, ти будеш такою щедрою і скажеш нам, де він?
Арт3міда посміхнулася.
— Звичайно, що ні.
— Як і я, — сказав Ейч. — Таким чином, обговорювати альянс немає сенсу.
Арт3міда знизала плечима.
— Ну, тоді виглядає ніби зустріч закінчена. Думаю, мені слід йти. — Вона підморгнула мені. — Годинник цокає. Правда, хлопці?
— Тік-так, — відповів я.
— Удачі вам, хлопці, — вона помахала нам обом. — Побачимося.
— Побачимось, — відповіли ми одночасно.
Я дивився, як її аватар повільно зникає, а тоді повернувся і побачив Ейча, який мені посміхався.
— Чого либишся? — запитав я.
— Вона тобі подобається, чи не так?
— Що? Арт3міда? Ні…
— Не заперечуй, Зі. Ти витріщався на неї весь час, поки вона була тут. — Він жартома приклав руки до грудей і затріпотів віями, наче зірка німих фільмів. — Я записав весь сеанс чату. Хочеш, щоб я його ввімкнув і показав, як по-дурному ти виглядав?
— Не будь мудаком.
— Це зрозуміло, чуваче, — сказав Ейч. — Ця дівчина дуже мила.
— То як справи з новою загадкою? — сказав я, навмисно змінюючи тему. — Тим катреном про Нефритовий ключ?
— Катреном?
— «Чотирирядковий вірш або строфа з перехресною римою», — процитував я. — Це називається катреном.
Ейч закотив очі.
— Ти нестерпний.
— Що? Це правильний термін для цього, придурку!
— Це просто загадка, чувак. І ні. Мені ще не пощастило її розгадати.
— Мені теж, — сказав я. — То нам, мабуть, не варто стояти тут і балакати. Час братися до роботи.
— Згоден, — сказав він. — Але…
Саме тоді зі столу в іншому кінці кімнати впала на підлогу стопка коміксів, так ніби хтось їх скинув. Ми з Ейчем підстрибнули і обмінялися здивованими поглядами.
— Що це в біса було?
— Не знаю, — Ейч підійшов і оглянув розкидані комікси. — Може, програмний глюк чи щось таке?
— Я ніколи не бачив у чат-кімнаті такого глюку, — сказав я, оглядаючи порожню кімнату. — Тут може бути хтось ще? Невидимий аватар, який нас підслуховує?
Ейч закотив очі.
— Ні в якому разі, Зі,— сказав він. — Це вже параноя. Це зашифрована приватна чат-кімната. Ніхто не може увійти без мого дозволу. Ти це знаєш.
— Точно, — відповів я, все ще переляканий.
— Розслабся. Це був глюк. — Він поклав руку мені на плече. — Слухай. Дай мені знати, якщо передумаєш про позику. Або місце, щоб зупинитися. Добре?
— Зі мною все буде гаразд, — сказав я. — Але дякую, аміґо.
Ми знову стукнулись кулаками, як це робили Диво-близнюки, щоб активувати свою силу.
— Почуємося. Успіхів, Зі.
— І тобі того ж, Ейч.
Через кілька годин решта слотів на Табло стали швидко заповнюватись один за одним. Не іменами аватарів, а номерами співробітників «IOI». Кожен мав рахунок у 5000 очок (схоже, тепер це була незмінна кількість за отримання Мідного ключа); через кілька годин після того, коли «шістки» проходили Перші ворота, рахунок стрибав ще на 100 000 очок. До кінця дня Табло виглядало наступним чином:
Турнірна таблиця:
1. Парзіваль 110,000
2. Арт3міда 109,000
3. Ейч 108,000
4. Дайто 107,000
5. Шото 106,000
6. IOI-655321 105,000
7. IOI-643187 105,000
8. IOI-621671 105,000
9. IOI-678324 105,000
10. IOI-637330 105,000
Я впізнав номер першого «шістки», тому що бачив його на формі Сорренто. Він, мабуть, наполягав на тому, щоб його аватар першим отримав Мідний ключ і пройшов ворота. Але мені було важко повірити, що він зробив це самотужки. Він не міг бути таким вправним у «Joust». Чи знати напам’ять «Військові ігри». Але тепер я знав, що йому і не потрібно було. Дійшовши до завдання, яке він не міг виконати (наприклад перемогти у «Joust»), він міг просто передати контроль над аватаром одному зі своїх підлеглих. А під час «Військових ігор» йому, ймовірно, хтось диктував весь діалог через модифіковану імерсивну установку.
Після того, як порожні слоти заповнились, Табло стало рости в довжині, щоб відобразити рейтинг за межами десятого місця. Незабаром Табло містило вже двадцять аватарів. Тоді тридцять. Протягом наступних двадцяти чотирьох годин, Перші ворота пройшло понад шістдесят аватарів-шісток.
Тим часом, Людус став найпопулярнішим місцем в ОАЗі. Транспортні термінали по всій планеті були переповнені постійним потоком мисливців, які юрмилися по всьому світу, створюючи хаос і зриваючи уроки в усіх школах. Рада шкіл ОАЗи зрозуміла загрозу і швидко прийняла рішення евакуювати Людус і перенести всі школи в нове місце. В тому ж секторі, на невеликій відстані від оригіналу, була створена ідентична копія планети — Людус-2. Всі учні отримали вихідний день, поки на нову локацію завантажувалася резервна копія вихідного коду планети (мінус код Гробниці жахіть, який Галлідей таємно додав до нього в якийсь момент). Наступного дня заняття на Людусі-2 відновилися, а Людус залишили на поталу «шісток» і мисливців.
Новини про те, що «шістки» розташувались навколо невеликого плаского пагорба у центрі віддаленого лісу, поширилися швидко. Того ж вечора на форумах з’явилося точне розташування гробниці разом зі скріншотами, що демонстрували силове поле, яке спорудили «шістки», щоб тримати всіх інших подалі. На скріншотах також чітко було видно череп з каменів на вершині пагорба. За лічені години про зв’язок з модулем «Tomb of Horrors» писали на всіх форумах мисливців. Тоді інформація потрапила в новини.
Всі великі клани мисливців негайно об’єдналися і почали повномасштабну атаку по силовому полі «шісток», використовуючи все, що могли, аби його знищити чи обійти. «Шістки» встановили телепортаційні руйнівники, які не дозволяли телепортуватись всередині силового поля за допомогою будь-яких технічних засобів. А навколо гробниці розмістили команду чарівників високого рівня. Ці маги цілодобово застосовували заклинання, створюючи на всій території тимчасову зону без магії. Це убезпечувало силове поле від проникнення за допомогою магічних засобів.
Клани почали бомбардувати зовнішнє силове поле ракетами, реактивними снарядами, ядерною зброєю і нецензурною лексикою. Облога гробниці тривала всю ніч, але наступного ранку обидва силові поля залишалися неушкодженими.
У розпачі, клани вирішили використати важку артилерію. Вони об’єднали свої ресурси і купили на «ебеї» дві дуже дорогі, дуже потужні бомби з антиматерії. Вони підірвали їх одну за одною з різницею в кілька секунд. Перша бомба знесла зовнішній щит, а друга завершила роботу. У момент, коли зникло друге силове поле, тисячі мисливців (всі неушкоджені від вибуху бомб, оскільки зона без PvP) хлинули в гробницю і заполонили коридори підземелля. Незабаром у похоронній залі зібрались тисячі мисливців (і «шісток»), готові кинути виклик королю лічу в «Joust». З’явилось багато копій короля, по одному для кожного аватара на помості. Дев’яносто п’ять відсотків мисливців, які кинули йому виклик, — програли і були вбиті. Але кілька мисливців здобули перемогу, і в нижній частині Табло, після Великої п’ятірки і номерів службовців «IOI», стали з’являтися імена нових аватарів. Протягом декількох днів список аватарів на Табло перевалив за сто імен.
Тепер, коли територія була заповнена мисливцями, «шістки» не могли встановити силове поле назад. Мисливці оточували їх і знищували кораблі та обладнання на місці. Тому «шістки» здали барикади, але продовжували посилати аватарів у Гробницю жахіть і штампувати копії Мідного ключа. Ніхто не міг нічого зробити, щоб їх зупинити.