— Ніколи в житті не був такий щасливий.
— А чуєшся як?
— Добре. Ти йди. А я ще трохи тут полежу. Встану ближче до обіду.
Та коли містер Тернер прийшов опівдні до кімнати Вільяма Кемпбелла, той спав. Містер Тернер знав, що в житті по-справжньому цінне, тому й не став його будити.
Сьогодні п’ятниця
Троє римських воїнів у винарні об одинадцятій вечора. Біля стіни стоять бочки. За дерев’яним шинквасом — винар-іудей. Троє римських воїнів уже трохи захмеліли.
Перший воїн: Червоне пробував?
Другий воїн: Ні, не пробував.
Перший воїн: То спробуй.
Другий воїн: Агов, господарю, налийте нам всім червоного.
Винар-іудей: Прошу, панове. Вам сподобається. [Ставить на стіл глечика, що його наповнив із однієї з бочок.] Смачне вино.
Перший воїн: Випийте з нами. [Обертається до третього римського воїна, який схилився на бочку.] Що з тобою?
Третій воїн: Живіт скрутило.
Другий воїн: Не треба було воду пити.
Перший воїн: Випий червоного.
Третій воїн: Не можу я тої кислятини пити. Мені від неї кишки вивертає.
Перший воїн: Ти вже тут задовго сидиш.
Третій воїн: Та я й сам знаю.
Перший воїн: Агов, господарю, дайте цьому панові щось від живота.
Винар-іудей: Вже несу.
[Третій римський воїн ковтає із горняти, в якому щось намішав винар.]
Третій воїн: Гей, чого ти сюди накидав? Верблюжого лайна?
Винар: Випийте все до дна, пане офіцере. Вам зразу поліпшає.
Третій воїн: Так хижо мені ще ніколи не було.
Перший воїн: Пий-пий. Недавно він і мене так на ноги поставив.
Винар: Вас тоді добряче схопило, пане офіцере. Але я знаю, що допомагає від живота.
[Третій римський воїн випиває все до останньої краплі.]
Третій воїн: Ісусе Христе! [Кривиться.]
Другий воїн: А тривога була даремна!
Перший воїн: Ну, не знаю. Він непогано там сьогодні тримався.
Другий воїн: А чому не зійшов з хреста?
Перший воїн: Бо не хотів з нього сходити. Він мав іншу роль.
Другий воїн: Покажи мені хоч когось, хто не хотів би зійти з хреста.
Перший воїн: Ет, ти ні чорта в тому не тямиш. Он господаря спитай. Агов, господарю, він хотів зійти з хреста?
Винар: Мене там не було, панове. Я таким не цікавлюсь.
Другий воїн: Слухай, я таких знаєш скільки бачив — і тут, і в купі інших місць. Покажи мені хоч одного, хто не хоче злізти з хреста, коли вже припече — коли припече, я кажу, — і я разом з ним на той хрест вилізу.
Перший воїн: По-моєму, він там непогано тримався.
Третій воїн: Ага, так нічого.
Другий воїн: Ви, хлопці, мене не розумієте. Я не кажу, добре він тримався чи ні. Я кажу, коли припече, ось що. Коли їх починають прибивати цвяхами, кожен з них поклав би тому кінець, якби міг.
Перший воїн: Ви що, нічого про це не чули?
Винар: Не чув, пане офіцере, мене таке не цікавить.
Перший воїн: Я аж дивувався, коли дивився на нього.
Третій воїн: От чого я не люблю, то це прибивати їх цвяхами. Болить, напевно, страшно.
Другий воїн: Не так страшно, як тоді, коли їх піднімають. [Показує, піднімаючи дві стулені докупи долоні.] Коли тіло починає тягнути їх донизу. Отоді пекло.
Третій воїн: Дехто аж виє від болю.
Перший воїн: Що ти мені говориш? Знаєш, скільки я їх бачив? Тому й кажу, що він сьогодні непогано тримався.
[Другий римський воїн вишкірився до винаря-іудея.]
Другий воїн: Та ти, друзяко, теж за Христом ходив, га?
Перший воїн: Давай, дражнися з нього, дражнися. Ліпше би послухав, що я кажу. Він там непогано сьогодні тримався.
Другий воїн: Вип’ємо ще?
[Винар з очікуванням дивиться на них. Третій римський воїн сидить, похиливши голову. Вигляд у нього кепський.]
Третій воїн: Я більше не хочу.
Другий воїн: Тільки на двох, господарю.
[Винар ставить глечик вина — менший за попередній. Він спирається на дерев’яний шинквас.]
Перший воїн: Бачив його дівку?
Другий воїн: Я ж коло неї стояв.
Перший воїн: Така нічого.
Другий воїн: Я з нею ще до нього був знайомий. [Підморгує винареві.]
Перший воїн: Бачив її колись часто в місті.
Другий воїн: Багато в неї всякого добра було. А він їй щастя не приніс.
Перший воїн: Та й сам він нещасливий. Але сьогодні непогано тримався.
Другий воїн: А куди його ватага поділась?
Перший воїн: Всі порозбігались. Самі жінки з ним лишилися.
Другий воїн: Боягузи ще ті. Як побачили, до чого йде, скоро порозбігалися.
Перший воїн: А жінки лишилися.
