Энди Уир – Марсіянин (страница 72)
- Гм-м-м… Може це не погана їдея…
- Ви жартуєте, капітане? - сказав Мартінез. - Це жахлива ідея. Він вилетить у космос…
- Не уся ідея, тільки її частина, - сказала вона. - Використати атмосферу як рушій. Мартінезе, увімкни станцію Фоґеля.
- Гаразд, - сказав Марітнез, друкуючи на клавіатурі. Екран змінився робочою станцією Фоґеля. Він швидко змінив мову з німецької на англійську. - Є. Що вам треба?
- У Фоґеля є програма для розрахунку курсових відхилень, викликаних течами у корпусі, так?
- Так, - сказав Мартінез. - Вона оцінює корегування курсу, потрібних у разі…
- Так, так, - сказала Ллюїс. - Відкрий її. Я хочу знати, що станеться, якщо ми підірвемо ТПШ.
Джогансен та Мартінез перезирнулись.
- Е… Так, капітане, - сказав Мартінез.
- Транспортний повітряний шлюз? - спитала Джогансен. - Ви хочете… відчинити його?
- В кораблі достатньо повітря, - сказала Ллюїс. - Це дасть нам доброго копня.
- Та-ак… - сказав Мартінез, відкриваючи програму. - І це може відірвати ніс корабля.
- А ще все повітря вилетить з корабля, - не втрималась від коментаря Джогансен.
- Ми замкнемо місток та реактор. У всіх інших приміщення можна дозволити утворитись вакууму, але нам не потрібна вибухова декомпресія тут чи біля реактора.
Мартінез ввів початкові дані в програму.
- Гадаю, у нас буде та ж проблема, що й у Уотні, тільки в більшому масштабі. Ми не можемо спрямувати упор.
- Нам і не треба, - сказала Ллюїс. - ТПШ на носі. Втрачуване повітря спрямує вектор упора через наш центр мас. Нам просто треба скеровувати корабель точно протилежно місцю, куди ми хочемо потрапити.
- Гаразд, у мене є числа, - сказав Мартінез. - Витік з ТПШ, при замкнених містку і реактору, прискорить нас до 29 метрів на секунду.
- Ми матимемо відносний погін 13 метрів на секунду після цього, - додала Джогансен.
- Беку, - радіювала Ллюїс. - Ти слухав нас?
- Підтверджую, капітане, - сказав Бек.
- Зможеш впоратись з 13 метрами на секунду?
- Це буде ризиковано, - відповів Бек, - 13 щоб порівнятись з МЗЧ, відтак ще 13 щоб порівнятись з Гермесом. Але це до біса ліпше ніж 42.
- Джогансен, - сказав Ллюїс. - Час до перехоплення?
- 18 хвилин, капітане.
- Ми відчуємо сильний поштовх з тою течею? - спитала Ллюїс у Мартінеза.
- Повітря вилетить за 4 секунди, - сказав він. - Ми відчуємо трохи менше одного G.
- Уотні, - сказала вона у наголівний мікрофон. - У нас є план.
- Хо-хо! План! - відповів Уотні.
- Г’юстоне, - пролунав Керуванням місією голос Ллюїс, -сповіщаю, що ми збираємось свідомо відчинити ТПШ для отримання упора.
- Що? - сказав Мітч. - Що?! - вже заволав він.
- О… Боже, - сказав Венкат у оглядовій кімнаті.
- Трахни мене в дупу, - сказала Енні, підводячись. - Ліпше я піду в кімнату для преси. Якась корисна інформація перш ніж я піду?
- Вони збираються продірявити корабель, - сказав Венкат, все ще приголомшений. Вони збираються навмисно продірявити корабель. О Боже…
- Ну добре, - сказала Енні й підтюпцеп попростувала до дверей.
- Як ми відкриємо двері повітряного шлюзу? - спитав Мартінез. - Дістанційно їх не відкриєш, а якщо хтось буде поряд, коли вони розтуляються…
- Так, - сказала Ллюїс. - Ми можемо відчинити двері, коли інші зачинені, але як відчинити ці інші?
На хвильку вона задумалась.
- Фоґеле, - радіювала вона. - Треба, щоб ти вернувся та зробив бомбу.
- Е… Ще раз, будь ласка, капітане? - відповів Фоґель.
- Бомбу, - підтвердила Ллюїс. - Ти хімік. Чи зможеш ти зробити бомбу з матеріалів на борту?
- Ja, сказав Фоґель. - У нас є займисті речовини та чистий кисень.
- Звучить добре, - сказала Ллюїс.
- Звісно, це не небезпечно створювати вибуховий пристрій на космічному судні, - повідомив Фоґель.
- То зроби його маленьким, - сказала Ллюїс. - Він має лише пробити дірку у внутрішніх дверях повітряного шлюзу. Згодиться будь-яка дірка. Якщо вирве двері ціляком, це нічого. Якщо ні, повітря виходитиме повільніше, але довше. Зміна імпульсу буде та ж, і ми отримаємо потрібне прискорення.
- Герметизую Повітряний шлюз 2, - звітував Фоґель. - Як ми активуємо бомбу?
- Джогансен? - сказала Ллюїс.
- Ем-м-м…- сказала Джогансен. Вона взяла звої навушники з мікрофоном та хутко надягла їх. - Фоґеле, ти можеш протягнути до неї дроти?
- Ja, - сказав Фоґель. - Я використаю різьбовий корок з маленьким отвором для дротів. Це мало вплине на герметичність.
- Ми можемо підвести дроти світлової панелі 41, - сказала Джогансен. Вона поряд з повітряним шлюзом, і я можу вмикати й вимикати її звідси.
- Це вже дистанційний підривач, - Джогансен, йди налаштуй світлову панель. Фоґеле, йди сюди і зроби бомбу. Мартінезе, йди зачини й загерметизуй двері у реакторний відсік.
- Так, капітане, - сказала Джогансен, відштовхуючись від свого фотеля у напрямі коридора.
- Капітане, - сказав Мартінез, затримавшись на виході. - Хочете, щоб я приніс кілька скафандрів?
- Немає сенсу, - сказала Ллюїс. - Якщо місток втратить герметичність, нас висмокче звідси зі швидкістю звуку. Ми будемо холодцем, у скафандрах чи без них.
- Зрозумів, капітане
- Ти вертаєшся, Фоґеле? - спитала Ллюїс.
- Я саме заходжу, капітане.
- Беку, - сказала Ллюїс у свій мікрофон. - Ти теж маєш вернутись. Але не знімай свій скафандр.
- Гаразд, - сказав Бек. - А чому?
- Ми збираємось буквально підірвати одні з дверей, - пояснила Ллюїс. - Я вибрала внутрішні. Хочу, щоб зовнішні лишись не пошкодженими, тоді ми збережемо обтічну форму.
- Логічно, - відповів Бек залітаючи назад у корабель.
- Одна проблема, - сказала Ллюїс. - Я хочу зафіксувати зовнішні двері у повністю розчиненому положенні механічним стопором, щоб вона не постраждали при декомпресії.
- Вам потрібен хтось у повітряному шлюзі, щоб зробити це, - сказав Бек. - І ви не можете відчинити внутрішні двері, якщо зовнішні двері зафіксовані у розчиненому положення.
- Правильно, - сказала Ллюїс. - Я хочу, щоб ти пішов у ТПШ, усунув тиск та зафіксував двері розчиненими. Відтак ти маєш пролізти по корпусу корабля назад до Повітряного шлюза 2.
- Прийнято, капітане, - сказав Бек. - По усьому корпусу є клямки. Я рухатиму свій трос вздовж корпуса, як скалолаз.