Энди Уир – Марсіянин (страница 71)

- Запуск дуже схибив, - сказав Венкат, дивлячись на екрани за Мітчем. - Відстань перехоплення очікується надто великою. Тому вони використовують маневрові двигуни щоб скоротити розрив.

- Для чого взагалі призначені маневрові двигуни?

- Вони обертають корабель. Вони не створені для його штовхання. Гермес не має двигунів. які б швидко реагували. Є лише повільні іонні двигуни зі стійким упором.

- То… проблема розв’язана? - обнадійливо спитала Енні.

- Ні, - сказав Венкат. - Вони доберуться до нього, але вони рухатимуться на 42 метрах на секунду, коли будуть там.

- Наскільки це швидко? - спитала Енні.

- Близько 90 миль на годину, - сказав Венкат. - Нічого сподіватись, що Бек схопить Уотні при такому погоні.

- Чи можуть вони використати маневрові рушії для сповільнення?

- Вони використали усе дозволене паливо, щоб скоротити розрив. У них не вистачить для сповільнення. - Венкат нахмурився.

- То що ж їм робити?

- Не знаю, - сказав він. - А навіть якби і знав, не зміг би сказати їм вчасно.

- Справжнє лайно, - сказала Енні.

- Угу, - погодився Венкат.

- Уонті, - сказала Ллюїс. - Ти чуєш?

- Уотні? - потворила вона.

- Капітане, - радіював Бек. - Він одягнений у скафандр для ПЧД, так?

- Так.

- У нього має бути біо-монітор, - сказав Бек. - Він має транслювати. У нього не сильний сигнал, його призначення - передавати на кількасот метрів до ровера чи Габа. Та може ми зможемо його вловити.

- Джогансен, - сказала Ллюїс.

- Вже роблю, - сказала Джогансен. - Треба глянути частоти в тех-описі. Дайте секунду.

- Мартінезе, - продовжувала Ллюїс. - Є якісь ідеї, як сповільнитись?

Він похитав головою.

- Жодної, капітане. Ми просто до біса швидко розігнались.

- Фоґеле?

- Іонний рушій просто не достатньо сильний, - відповів Фоґель.

- Має ж бути щось, - сказала Ллюїс. - Щось, що ми могли б зробити. Що-небуть.

- Маю дані з його біо-монітора, - сказала Джогансен. - Пульс 58, кров’яний тиск 98/61.

- Не так вже й погано, - сказав Бек. - Нижче ніж я би хотів, та він пробув у марсіянській силі тяжіння 18 місяців, то ж це очікувано.

- Час до перехоплення? - спитала Ллюїс.

- 32 хвилини, - відповіла Джогансен.

Блаження непритомність відмінилась туманним отямленням, яке перейшло у болісну дійсність. Уотні розплющив очі та скривився від болю у грудях.

Від полотна мало що лишилось. Лахміття ширяло біля країв дірки, яку воно раніше зачиняло. Крізь неї Уотні міг бачити вид Марсу з орбіти. Обрій величної червоної планети на вигляд сягав вшир безкінечно, а розріджена атмосфера робила краї розмитими. Лише 18 осіб за всю історію особисто бачили цю картину.

- Іди в дупу, - сказав він до планети під ним.

Тягнучись до приладів на руці він скривився. Спробував знов, цього разу повільніше, увімкнув радіо.

- МЗЧ викликає Гермес.

- Уотні?! - почулась відповідь.

- Підтверджую. Це ви, капітане? - сказав Уотні.

- Підтверджую. Яке у тебе становище?

- Я на кораблі без приладів керування, - сказав він. - Це все, що я можу вам сказати.

- Як почуваєшся?

- Груди болять. Гадаю, я зламав ребро. Як ви?

- Ми намагаємось дістатись до тебе, - сказала Ллюїс. - При запуску були ускладення.

- Ага, - сказав Уотні, дивлячись крізь діру в кораблі. - Полотно не витримало. Гадаю, воно порвалось скоро після злету.

- Це збігається з тим, що ми бачили протягом запуску.

- Наскільки все погано, капітане? - спитав він.

- Ми змогли виправити зону перехоплення маневровими рушіями Гермеса. Але є проблема з погоном перехоплення.

- Проблема велика?

- 42 метри на секунду.

- Справжнє лайно.

- Агов, принаймні він цілий на цей мент, - сказав Мартінез.

- Беку, - сказала Ллюїс. - Я змінила ставлення до твоєї ідеї. Як сильно ти можеш розігнатись, якщо будеш без троса?

- Даруйте, капітане, - сказав Бек. - Я вже все порахував. Я можу розігнатись найбільше до 25 метрів на секунду. Навіть, якби я міг досягти 42, мені б знадобились ще одні 42, щоб зрівнятись з Гермесом на зворотному шляху.

- Прийнято, - сказала Ллюїс.

- Гей, - сказав Уотні по радіо. - У мене є ідея.

- Ну звісно є, - сказала Ллюїс. - Що у тебе?

- Я міг би знайти щось гостре тут та проколоти рукавицю мого ПЧД скафандра. Я зможу використати струмінь повітря як рушій та полетіти до вас. Упор буде у мене на руці, тому я зможу досить легко ним кермувати.

- Як він додумався до такої срані? - втрутився Мартінез.

- Гм-м-м, - сказала Ллюїс. - Ти зможеш розігнатись до 42 метрів на секунду таким робом?

- Не уявляю, - сказав Уотні.

- Не бачу, як ти керуватимеш, якщо це зробиш, - сказала Ллюїс. - Ти навмання прямуватимеш до перехоплення використовуючи майже некерований вектор упора.

- Я визнаю, що смертельно небезпечно, - сказав Уотні. - Але подивіться на це так: я зможу літати як Залізна людина.

- Ми продовжимо шукати рішення, - сказала Ллюїс.

- Залізна людина, капітане. Залізна людина!

- Будь на зв’язку, - сказала Ллюїс.

Вона нахмурилась.